Частина 12
Ми стояли на сходах перед палацом ,червона доріжка вже очікувала на Арію. Нарешті під'їхала карета, відкрилися двері , я затамувала подих і з карети вийшла- вона.
Моє перше враження про неї, вона була до огидного прекрасна і абсолютно моя протилежність. Білосніжне, більш до золотого волосся, небесного кольору очі, білосніжна шкіра і навіть рожеве плаття не портило її, цей колір їй личив, не роби з неї ,як з інших рожеве поросся ,а більш ніжну, милу, просто таки білу і пушисту. Ми з нею були, як день -вона і ніч-я. Її краса сліпила, як сонце, моя ж була ,як сніг холодна і захоплююча. Та я не хвилювалася щодо цього ,брат не любив занадто яскраве, літнє сонце.
За час моєї оцінки вона встигла підійти до нас ,тож я начепила на леце дружелюбну усмішку ,хоч в ній і приховалася зверхність, та я сумніваюся ,що її хтось би розгледів, я її добре замаскувала.
-Ми раді вас вітати в нашому королівстві ,принцессо Арія, -почав брат.
-Сподіваюся вам сподобається в ньому і воно стане вашим домом, -продовжила я.
Коли заговорила я ,Арія повернула голову до мене і її великі очі, іще більше, здивовано ,розкрилися ,ні вони її не портили, навпаки робили довірливо-чутливою. Схоже вона мене навіть не помічала до цих слів ,а весь час дивилася на Рена , він у мене неймовірний красень, тож не дивно. І зараз помітивши мене , роглядала чисто жіночим поглядом"чи не краща вона за мене"і схоже вирішила, що ні. Її здивувало ,що поруч з Реном вийшла зустрічати її і я. Хай звикає, я завжди поруч з братом.
-Мені дуже приємно тут бути, і я теж на це сподіваюся, принц Дорен, -присіла в реверансі Арія її мелодичний голосок натякав, що вона чудово співаю. Якщо вона щей грає, а я в цьому не сумніваюся ,то вона прямо таки ідеальна, якщо оцінювати по загальноприйнятих критеріях для ідеальної принцеси. Та чомусь я сумніваюся, що в її гарненькій голівці є ,щось крім балачок на загальні теми і чисто дівочих розмов. Тож брату вона однозначно не підходить. Хтось би сказав ,що я їй заздрю, бо ревную, та це не так. Я добре знаю свої сильні і слабкі сторони, і точно впевнена, що для інших я далеко не ідеальна принцеса, а якщо оцінювати по тим же критеріям то взагалі безнадійна. Та я ніколи і не прагнула підлягати всім тим критеріям ,вони точно не дали б мені те, що я хотіла.
А те ,що моє ім'я вона не назвала чи то не знала ,чи то не вважала за потрібне ,це грубість вона наривається з перших днів.
-Принцесо ,я хотів би вас познайомити з моєю сестрою- принцесою Юкі.
-Рада нашому знайомству, - усміхнулася вона добре натренованою усмішкою, яка б здавалася природною, та насправді була створена багатьма годинами тренування. Я б сама не відрізнила б її від справжньої ,якби не бачила, як таку ж усмішку тренувати мої сестри.
-Взаємно, -відповіла я з нейтральним виразом обличчя, показуючи цим ,що я помітила її грубість, та не вважаю її достойною моєї відповіді.
-Принцесо, сподіваюся ви не надто втомилися з дороги і зможете бути присутньою на нашому обіді.
-Ні ,що ви ,я абсолютно не втомилася, -і знову та дратуюча усмішка.
-Тоді чекаємо на вас в блакитній гостинні через годину, дворецький проведе вас у вашу кімнату, - брат поклонився і не відпускаючи мою руку, ми пішли в напрямку до моєї кімнати.
-Схоже вона сподівалася ,що ти сам проведеш її до кімнати.
-Хай і не сподівається ,час це гроші і я не збираюся тратити його на неї. І цей обід і сьогоднішній бал, тільки дратують мене. Просто бездумно потрачентй час.
-Мене також ,та що зробиш ,це наш обов'язок.
***
І прямо зараз я трачу свій безцінний час на абсолютно безглузду річ -підбір нової сукні. На офіційний прийом не можна з'являтися в одній і тій же сукні- етикет . Чорт би його побрав. Через нього зараз риюся в горі одягу, намагаючись підібрати, щось таке, що б відповідало сьогоднішньому образу. Щей зачіску переробляти, а я стільки часу на неї потратила, добре ,що хоч тепер Шері займається нею ,я тепер повністю їй довіряю.
Врешті-решт час не був витрачений марно і на обід я відправилася в бархатному плаття благородного синього кольору, волосся було зібране в високу зачіску, лиш пару локонів кокетливо виглядали з неї, бархатка з сапфіром доповнювала образ.
В столову ми з братом увійшли водночас з принцесою ,до речі брат знову одягнувся в тон моєму вбранню.
Поклон, реверанс у відповідь і ми пройшли до столу. Брат допоміг сісти з права від короля і сам сів поруч, принцесі дісталося місце навпроти мене ,а вона схоже сподівалася зайняти місце королеви по ліву руку короля. Не дочекаєшся, коли брат зійде на трон там сидітиму я.
Увійшов король ,трапеза розпочалась.
Спочатку було тихо ,та після того, як був втамований перший голод ,король підняв бокал і проголосив тост:
-Цей келих я підіймаю за свою нову дочку -Арію, -та схилила голову у відповідь, -сподіваюся ти будеш чудовою жінкою для мого сина і мудрою королевою для цього королівства.
-Я теж на це сподіваюся і докладу для цього максимум зусиль.
Брат зжав руку під столом ,давня, іще дитяча звичка нікуди не зникла. Ми продовжували триматися за руки під столом, а звичку брата їсти лівою рукою всі списували на його королівську особливість.
Всі підняли келихи у відповідь. Обід продовжувався, та поруч з дегустацією страв, всі потрохи розмовляли між собою. Я розуміла, що потрібно завести нудну світську розмову з принцесою, чортів етикет і брат ,як завжди не почне її сам. Він взагалі був небагатослівним і якщо говорить, то тільки про те ,що стосувалося справи. Звичайно, розмов між нами це не стосувалося ,тоді Рен міг говорити без зупинки. Тож я розуміла, що почати доведеться мені, але і брат не відвертеться.
-Арія ,можна я буду вас так називати? Ми ж скоро станемо сім'єю. А ви у відповідь можете звати мене просто Юкі.
-Звичайно, з задоволенням Юкі. Тоді давай просто на ти.
-Давай. Я б хотіла більше про тебе дізнатися ,що ти любиш, чим захоплюєшся. Мені дуже цікаво.
-Ну я люблю вишивати, займатися флористикою ,співом,а особливо захоплююся музикою.
Прямо вся така ідеальна із себе, бісить. Я стукнула брата, нехай він продовжує.
-Ви граєте на чомусь?
-О да ,на флейті ,лютні трохи на скрипці ,та найбільше люблю фортепіяно.
-Ви граєте на фортепіяно ,я обожнюю його звучання, -принцеска аж приосанилася, -особливо коли грає сестра, вона неперевершена в цьому. Вам теж треба буде якось послухати її гру , -поступово з кожним словом запал Арії пропадав ,а усмішка стала якоюсь натягнутою ,схоже вона цього не очікувала.
-Це чудово, виявляється у нас з Юкі є дещо спільне. Сподіваюся поспілкувавшись і далі, ми знайдемо іще щось спільне.
Далі розмова ішла на загальні теми, тобто ні про що. Я напевно повністю би занудилася на цьому обіді.
Зазвичай прийом їжі не займав стільки часу і збиралися ми всі разом тільки на вечерю ,а в інший час їли хто де, частіше за все ми з братом засиджувалися за паперами і там же робили перекус, ніяких церемоній для цього ми не робило, не було потреби, тай часу теж. Зранку ми прокидалися хто коли, тож зазвичай снідали в себе. Тож сьогоднішній обід добряче набрид своєю офіційністю і затраченим на нього часом. І коли я побачила, що в залу увійшов Нат зраділа він по дрібницях нас би не турбував. А коли ми з братом почули новину ,то зразу ж вирішили закінчити трапезу, привід для цього був.
-Батько ,прийшли важливі новини ми покинемо вас, -сказав брат.
-Добре, ідіть якщо це важливо, та не забудьте сьогодні бал, а то знову засидитесь за справами і забудете про все.
-Не забудемо, -і відкланявшись поспішили до кабінету.
Виходячи з залу я почула здивована питання принцеси:
-Принцеса Юкі теж займається справами королівства?
-О да, Рен не може без сестри все вирішує ,з нею бо... -яке саме пояснення дав король я вже не почула, тай це не було важливо ,значно важливішими були новини передані Натом. Тож ми поспішили до нашого кабінету, саме там на нас чекав такий бажаний лист.