Частина 11
-Які люди , в такий темний час.
-Я теж рада тебе бачити.
-Ти як завжди гостра на язик , я навіть засумував за цим.
-Ну сьогодні ти повністю насолодишся цим.
-Чекаю з нетерпінням. А поки проходь, сідай. Що будеш пити?
-Шардоне.
-Чудовий вибір. Вино і досі , єдине , що ти п'єш.
-Інші напої не задовольняють мій королівський смак.
Барон встав з застолу , підійшов до бару і вибрав необхідну бутилку вина.
-Іще запечатане ,відкриваю при тобі, тож все чисто.
-Якби ти хотів мене отруїти корок не став би перешкодою.
-Сумніваюся, що колись би рішив це зробити . Якби це сталося , то твій брат би мене...
-Знищив?
-Влучне слово. До речі, а де він сам. Сумніваюся, що він би так просто відпустив тебе навіть сюди, в такий час.
-Зі мною Нат.
-А я думаю, що за хлопчик з тобою, -Барон кинув погляд на мого охоронця і знову перевів його на мене. Подав мені бокал з вином і сам сів з бокалом чогось темного. Сумніваюся ,що там вино , для нього воно слабке, а отже знову якась пекуча гадость.
-Тож, що тебе привело до мене в такий час.
-Це стосується брата, -він напрягся, -сьогодні була здійснена спроба вбивства.
-Юкі я клянуся це не...
- Я знаю, що не ти. Тобі це не потрібно, вся твоя імперія тримається на братові. Та все ж це твій недолік в замку безліч твоїх людей, та вбивця якось проник туди і зміг напасти на Рена.
-Що з ним?
-Незначна рана ,нічого більше нападники не встигли зробити ,охорона налякала, -я відпила з бокала, відкинулася на спинку крісла і прикрила очі,- та ти розумієш, що могло статися, якби вони не появилися.
-Розумію і думаю це хтось з приїжих, за ними всіма не встежиш або хтось з палацу, хтось, хто вірний старій системі.
-Я теж так думаю ,але от проблема в тому ,що я не знаю, що робити. Говорити батьку, чи ні? Проблем і так вистачає, щей приїзд принцеси. Якщо скажу ,такий шум підніметься, тай сумніваюся, що це до чогось результивного призведе.
-Не призведе, ви лиш його сполохаєте. Про напад іще хтось знає?
-Лікар. Та він буде мовчати. Ти щось придумав?
- Нічого точного. Збільшу охорону, приставими нагляд до тих кому ти не довіряєш. Прослідкуємо з ким вони спілкуються можливо, вони виведуть на тих хто це зробив.
-Отже мовчати.
-Краще да. Ти сама сказала, приїжає принцеса, а як підніметься метушня це може завдати проблем.
-Я і сама про це думала ,не потрібно всім знати про те, що в нас твориться. Ну якщо ми вирішили я піду ,уже пізно, скоро проснеться брат.
-Удачі Юкі.
-Дякую, вона понадобиться.
-Мої люди проведуть тебе.
-Це зайве, сама дойду.
***
Нат мовчав аж до замку та перед входом спитав:
-Принц немає про це знати?
-Чому ж? Ні. Я розкажу йому про все коли він проснеться. Я не хотіла говорити йому до цього, бо він би хвилювався і не відпустив мене саму ,а йому зараз потрібно відпочити.
Нат не відповів нічого, я лиш почула хмик.
Брат сердився ,навіть дуже. Ні він не кричав, тільки надувся як дитина і не хотів зі мною говорити, лиш сердито зиркав на мене з ліжка. Він залишився в мене щоб ніхто не дізнався про поранення. Для всіх він вирушив на один з рейдів.
Тож довелося мені перенести всі папери до себе в кімнату щоб Шері не розривалася між нами двома. Нату ж я задала рознести листи ,які не довіряла придворним гінцям.
-Довго іще будеш дутися?
Мовчить.
-Це було потрібно ти ж знаєш?
Мовчить.
-А якщо я тобі заграю пробачиш?
Мовчить.
-Почитаю?
Мовчить.
-О боги та скажи що ти хочеш і я все зроблю.
-Обіцяй.
-Що саме?
-Що більше так не вчинеш. Знаєш як я злякався за тебе.
-Ти ж знаєш там безпеч...
-І що? Як би ти себе відчувала ,коли б проснулася, а мене нема ,а прислуга мовчить і тільки очі відводить.
-Ну вибач, -я лягла біля нього, -обіцю, більше так не чинити.
-Це іще не все.
Я заглянула йому в очі, в них стрибали бісенята.
-І що ти іще хочеш.
-День, -я здивувалася, -цілий день тільки ти і я і не в замку чи в місті ,а за містом в тому будиночку, що ми купили , ми давно там не були.
-Добре та не зараз , справ по горло.
-Тоді давай я тобі допоможу.
-Навіть не думай. Тобі потрібно відпочивати, а будиночок нікуди не втече. Я пообіцяла день так і буде, та пізніше.
-Добре добре о моя грізна і справедлива королево.
-Ти тут не жартуй от вилікуєшся я тебе за лоскочу.
-Чекаю з нетерпінням.
***
За той час, що залишився до прибуття принцеси більше нічого не сталося. Тих хто напав на брата не знайшли, але і спроб більше не було. І от нарешті настав день приїзду принцеси. Я хвилювалася , як дебютантка перед своїм першим балом. І це мене бісило , я іще ніколи так себе не відчувала. Це не було мені властиво. Я розуміла, що перше враження важливе, особливо враження ворога. Да ,я із самого початку віднесла туда Арію ,адже вона претендує на мого брата. І її одруження з братом означало ,що він тратиме наш дорогоцінний час і на неї. Ви скажите це егоїстично ,та мені байдуже ми з народження були егоїстами ,яких хвилювали тільки ми самі і ніхто більше. Ми завжди ревниво оберігали наш Світ в якому тільки ми самі ,не дозволяли хоч комусь проникнути туди. Ні сестри ,ні інші діти вельмож ,ніхто навіть не заглядав туди. Їхні спроби подружитися, нас тільки дратували ,бо ми знали ,що за масками дружелюбності приховувалася вигода, вигода від дружби з королівськими дітьми ,від дружби з наступним королем. Їхні облесливі слова, поведінка ніби обливали нас дьогтем ,в якоми ми б застряли ,якби не були самі собою, такими як ми є. За очі нас називали дивними, замороженими ,зверхніми, ха ,які ж вони недалекі. Нас абсолютно не цікавили ні їхні ігри ,ні вони мамі. Ми з народження боролися за свої права і владу, що давала можливість бути поруч. І дивлячись на їх нікчемні спроби, ми лиш сміялися над ними і продовжували боротися. От і зараз її приїзд зруйнує це, вона проникне змією в наш Світ і вважатиме, що частина Рена належатиме її. Я не збиралася цього допустити хотілося одразу показати її ,хто тут хто ,але зробити це так, щоб було видно лиш їй ,принизити її. Скажете я злобна ,та інші в цьому світі не виживають. В світі яким правлять чоловіки, і якщо я хочу захистити брата і хоч щось означати в цьому світі ,я маю стати сильною. На слабких же очікує така доля, як моїх сестер ,чи цієї Арії ,їх поглинуть сильніші.
***
-Моя королево ви іще не готові?
-Думаю ,що одягти, якою мені бути перед цією принцесою?
-Будьте собою, для всіх, ті хто не вийшов заміж до чотирнадцяти- стара діва. А чому не вийшла? Бо або придане замале ,або страшна наче гріх. У вашому випадку перша причина неможлива, тож виходитья що ви страшні ,така думка склалася у інших. Ви ж покажіть сьогодні справжню себе -королеву ,яка править цим королівством і водночас прекрасну дівчину за чиї руку і серце битимуться всі принци всіх королівст.
-Ну про всіх принців ти вже перебільшила.
-Нітрохи ,подивіться на себе моя королево, ви прекрасна, це бачать всі крім вас. Чорне з золотом найкраще підійде на сьогодні, воно чудово розкриє ваше я.
-Ну що ж, тоді давай поспішим в нас мало часу.
-Як скажете.
Шері трудилася над зачіскою і макіяжем більше двох годин і здається результат був приголомшливий. Принаймні брат, що зайшов за мною аж застиг з відкритим ротом. Він тежсьогодні був у чорному з золотом тож ми ,як ніколи підходили один одному і були наче віддзеркаленням один одного.
-Невже я виглядаю так жахливо що в тебе немає слів.
-Єєє... Да... Ні... Тобто слів нема настільки ти прекрасна. Ти завжди виглядаєш чудово та сьогодні якось по-особливому.
Я засміялася у відповідь на його слова.
-Швидше вертай своє красномовство пора зустрічати принцесу.
-Головне щоб поруч була ти ,а інше не важливо. Можна?-він подав мені руку. І я у відповідь простягнула свою.
Так ми і пішли рука об руку на нашу нову війну. І перша битва почнеться на вході в палац.