Частина 5
Поява Шері значно полегшила мені життя. Я могла, допізна з братом, розбирати документи з батькового кабінету, не хвилюючись,що нас будуть розшукувати, адже Шері щоразу вигадувала якусь нову причину нашої відсутності. Вона добувала свіжі новини і плітки з замку, і з міста, стояла на шухері коли було потрібно.
Паралельно з цим виконуючи іще сотні справ , як моя офіційна покоївка. Шері приносила нам їжу , коли ми з братом засиджувалися за справами і забували поїсти.
Змушувала лягати спати, а не сидіти до світанку за паперами , запевняючи в тому, що вони нікуди від мене не втечуть.
Здавалося це такі дрібниці,та вони були проявами її турботи і піклування про нас з братом. Ніколи раніше про нас так не торбувалися. Звичайно, за нами доглядали, але через те, що це був їхній обов'язок ,а не тому ,що вони цього хотіли. І ми відчували це, тому не підпускали нікого до себе близько, не довіряли нікому.
Шері ж стала однією з перших, кому ми довірилися. Нехай не повністю, лиш трішки. Але й це вже було великим досягненням для нас. Ми з братом знали, що рано чи пізно прийдеться комусь довіритися, адже самостійно ми не зможемо зробити все ,що потрібно. Тож нехай першими будуть Шері і Барон . Звичайно, ми не станемо одразу ж вірними союзниками , та початок для цього вже покладений. І сподіваюся що вони нас не зрадять.
***
Після тої вилазки до міста, я вирішила теж навчитися користуватися зброєю. Якщо ми збираємося продовжити такі вилазки то вміння боротися дуже потрібні. Нам в цьому допомогла, та сама зала в закритому крилі , там брат тренерував мене непомітно від усіх.
Спочатку в його одязі, та скоро я зрозуміла, що я маю вміти битися і в сукні, я ж не скажу вбивці зачекати, доки я переодягнуся в зручний одяг. І тому я дала завдання Шері, знайти в місті небалакучу швею і за хороші гроші, щоб вона пошила мені особливі сукні.
Ні, на перший погляд, вони виглядали звичайними, та були в них потаємні гачки і якщо їх розчепити, у сукні з'явлилися два розрізи , з якими було зручно рухатися. Іще, в юбці були потаємні кармани, в яких можна сховати кинжал і іще декілька потрібних дрібниць. В корсеті ж, були сховані голки з ядом -отруйним для всіх ,крім тих в кого тече наша кров, тобто для нас з братом він був безпечним , цей яд був останньою розробкою Лі. Я як відчувала, що Лі в майбутньому нам пригодилися, і ось. Тож кожна сукня була укомплентована наче на війну, а що, перестрахуватися нікому не завадить.
Всім свої зміни в гардеробі пояснила тим, що вирішила змінитити імідж.
***
Одночасно з цим всім, гільдія вбивць прибирала сторонників мачухи. Хочеш когось знищити, почни позбавляти його сторонників. Чи ми і зайнялися, та це не могло залишитися безслідним, мачуха здається почала здогадувалася хто за цим стоїть.
І тому, коли ми зустрілися з нею в одному з коридорів, вона перепинила мене і заговорила:
-Ти думаєш, що вже доросла щоб грати в такі ігри. Я знаю, що за всіма вбивствами стоїш ти.
-Ну, що ви ,я вже доросла, а про які вбивства ви говорите, я навіть не знаю. І взагалі, ваші слова абсурдні, я весь час в замку і точно не могла нікого вбити. А от ви, вже застарі для спроб знову отруїти нас. Невже ви не зрозуміли після першої спроби, нас неможливо отруїти. І ваші намагання зовсім безглузді.
Після моїх слів Ірен поблідніла і вчепилася в моє зап'ясття.
-Ти мала гадюка, як смієш таке говорити. Думаєш , я не знаю, що ви з братиком крутите за спиною короля, і його не прибрали тільки тому, що вам це не вигідно. А щодо того ,що ти вже доросла, це добре ,можна і заміж видати, тепер не відкрутишся навіть не сподівайся. Тобі не поможуть ті шлюхи, які ти підсилаєш королю. Я відправила згоду королю Міхею, на заручини з його молодшим сином і скоро прийде відповідь, після якої ти не відкрутишся. І можеш забути про владу, якої ти так прагнеш. Король Міхей вже об'явив наслідника і ним стане його старший син, а ти будеш на задвірках, де тобі і місце,-злобно прошепіла Ірен.
Її всю аж трусило від злоби . Схоже мачуху добряче взбісило те, що ряди її приспішників поріділи, а щодо шлюз, в цьому теж допомогла Шері. Підібрала смазливу, дурненьку і абсолютно безобідну , саме те ,що треба.
-Навіть не думайте, що у вас це вийде і запам'ятайте, ви іще мені заплатите за це. Дні вашої влади підходять до кінця і те, що ви родили не значить ,що ви незамінні.
-Да як ти...
-Всього доброго, -сказала я і вирвавши свою руку, з рівною спиною повільно пішла вперед. І хоча в мені клекотав гнів, та я не збиралася його зараз показувати, я знаю де його виплиснути.
Тому не заходячи до себе поспішила в наш зал для тренерування, взявши прершу попавшу шпагу почала виміщати гнів на манекені. Не знаю скільки часу пройшло, схоже я впала в прострацію, та коли мене з неї вирвав голос Рена, за вікном було уже темно.
-Давно я не бачив тебе такою злою. Хто ж тебе так розлютив?Хоча ні ,дай вгадаю -Ірен.
-А хто ж іще. Ми почали діяти і вона просто не змогла на це не зреагувати, - сказала я і машинально потерла зап'ясття, що боліло від хватки Ірен. Брат помітив цей жест ,швидко підійшовши, підійняв рукав і помітив широкий синяк. В мене шкіра завжди була ніжною і через тренування, мені весь час приходилося ходити в закритих сукнях, щоб приховати всі синяки і подряпини. В нього заходили желваки.
-Вона за це заплатить. А поки ,що ідем в кімнату, приймеш ванну і все розкажеш мені.
Я не сперечаючись пішла за братом.
Увійшовши в кімнату Рен одразу ж наказав служниці приготувати ванну, а сам тим часом змастив синяк кремом.
-Після ваної знову змастю. Ти іди в вану розслабся, а я поки що закінчу справи, щоб нам ніхто не заважав, -і чмокнувши мене в щоку вийшов.
Ванна справді допомогла, розслабила і повністю заспокоїла мене. А коли я вийшла з ванни, в кімнаті на мене вже чекав брат. Він сидів у кріслі біля вікна і про щось думав, дивлячись у даль.
-Близнюків виглядаєш?
-У цю пору їх не видно! Зато можна побачити Діву, хоча її краса не зрівняється з твоєю ,та вона теж доволі красива.
Я засміялася і сіла на ліжко, брат же піднявся з крісла, взяв щітку і сів позаду мене, починаючи розчесувати волосся. Йому це подобалося ,мені теж, я нікому крім нього це не дозволяла. Не могла, щоби хтось стояв так близько ,позаду ,не могла лишити спину беззахисною. Тому всі зачіски собі робила я сама і як не дивно брат. Навіть Шері, хоч вона була нам віддана, не дозволяла.
А щодо Близнюків...в дитинстві, на астрономії, коли нам розповідали про сузір'я, ми почули про них і вирішили, що вони наше відображення,як і ми, вічно поруч один з одним. З того часу ,ми шукали його на зоряному небі,як підтвердження того,що ми завжди будемо разом , як і Близнюки. Комусь це покажеться дитячою забавкою, та для нас це іще один знак нашого особливого зв'язку, який ніхто не зможе розірвати, так само як і розділити сузір'я Близнюків.
-Як пройшов твій день? -після того , як я заспокоїлася, мені вже не хотілося турбувати брата такими дрібницями, як сварка з мачухою. Йому і так не легко, з кожнем днем, король все більше скидує на нього обов'язків. А тут іще я, зі своїми проблемами.
-Чудово. А як твій? -він нахилився до вуха і продовжив,-Навіть не думай відволікти мене світськими фразами, це тобі не допоможе. А щодо справ, то ти робиш майже половину їх за мене, навіть не знаю, щоб я робив без тебе.
Я здивовано подивилася на нього.Він що, мої думки читає?
-Не потрібно робити таке здивована обличчя, просто я знаю, що ти про це , весь час думаєш і тому не хочеш турбувати мене своїми проблемами. Та пам'ятаєш, ми обіцяли один одному, не тримати секретів, навіть якщо це дрібниця. А те, що сьогодні сталося, зовсім не дрібниця. Тож розказуй,-відповів Рен на мій погляд.
-Ну добре. Як я вже говорила, ми почали діяти і це не могло залишитися не поміченим. Схоже, Ірен зрозуміла хто за цим всім стоїть і вирішила зробити удар у відповідь . Вона відправила лист, зі згодою на моє одруження з сином Міхея і коли прийде відповідь, все вже буде вирішено і мені доведеться вийти заміж за нього. З цим вже нічого не поробиш.
Після цих слів брат підірвався і почав ходити по кімнаті. Він злісно намотував круги переді мною і про щось зосереджено думав. Потім враз зупинився, поглянув на мене і сказав:
-Не розумію, як вона могла відправити згоду ,якщо король нічого такого не підписував, я це точно знаю.
-Тоді виходить, що вона підробила підпис, - я теж піднялася і почала міряти кроками кімнату.
-Не думаю ,що це зійде їй так просто з рук, коли король про це дізнається . А я про це потурбуюся, щодо листа, давно потрібно було ,поставити когось на голубник, адже листи це інформація і ми маємо нею володіти. І про одруження не хвилюйся, я поговорю з королем і він все владнає з Міхеєм,а Ірен за це іще поплатитися.
-А що, якщо король не захоче розривати цю домовленість? Що тоді робити?-схвильовано запитала я в брата.
-Не хвилюйся захоче, я все заради цього зроблю, -його лице , що було зосереджено під час цих слів, вмить стал хитрим і він поглянувши на мене і жалібно спитав:
- А потім, ти не могла би зробити замість мене економічний звіт по Східній провінції.
Я ж після цих слів схопила подушку і кинулася на нього.
-Ах ти малий інтриган.
-І зовсім я не малий. Я на голову вищий за тебе, -сказав Рен сміючись і теж схопив подушку. І почався бій, що нажаль закінчився моєю поразкою, коли Рен використав заборонений прийом -лоскоти. Він добре знав , що це моє слабке місце, от і скористався цим. А так я б йому нізащо не програла.
Ми сміючись впали на ліжко і постаралися відновити дихання. Бій вийшов не довгим тому і навколо було чисто, раніше ми так загравалися , що бідні подушки рвалися а ми опинялися всі в пір'ї , і таке бувало не раз. Навіть коли ми подорослішали , нічого не помінялося і доводилося нам з братом годинами вибирати пір'їни з мого волосся. Братові що ,яка там в нього зачіска, а от мені доводилося не легко з таким довгим волоссям. І не обріжеш , хоч і з'являлася іноді така думка, брат не дає. Сказав як обріжу, то образиться на мене сильно, і по очам видно ,що не жартує. А як так, то і йому доводилося мучитися з моїм волоссям, та йому здається це навіть в радість було. Я часто помічала , що як Рен задумавшись про щось , сам того не помічаючи крутив в руках порядку моїх волос. І це бувало часто, я до цього вже привикла тому більше не реагувала на це.Подобається йому це, тай що? Хай собі крутить мені не заважає.
-Зроблю я, зроблю. От, щоб ти без мене робив. Та тобі, теж потрібно покращити свої знання з економіки, ти ж майбутній король,- продовжуючи усміхатися відповіла я.
-Навіщо це мені , в мене є ти, і от тобі це потрібно. От коли я піду на війну, ти будеш правити країною,-легковажно промовив Рен.
-Не говори про війну. Не хочу зараз про неї навіть чути, це жахливо ,як уявлю, що вже через рік чи два ти підеш на неї, стає страшно,-з сумом в голосі сказала я і підсунулая блище до брата.
-Ти ж знаєш ,що це потрібно, при сьогоднішній ситуації економіка протримається іще пару років не більше. І щоб підправити її нам потрібні нові міста,-відповів брат і обійняв мене.
-Знаю, та все одно хвилююся. Це війна, на ній може будь, що статися.
-Не хвилюйся , я іще не скоро піду воювати, я ж не можу залишити тебе саму, без можливості правити, разом з цими всіма коршунами. І навіть коли і піду ,то король не іде сам в бій, а направляє свої війська, без цього вони нічого не зможуть. Не дарма кажуть здолаєш командира і паде військо.
-Дурень не говори такого , цим ти мене зовсім не заспокоюєш,-злобно промовила я і вдарила брата кулаком в руку.
-А ти заспокойся і знай, що я завжди буду повертатися додому ,адже там, мене буде чекати найдороща людина в світі-ти,-заспокоював мене Дорен,-і якщо я не повернуся то вона так мене відлупцює що мало не покажеться,-жартуючи продовжив він, потираючи руку.
-Рен... -я не могла більше нічого вимовити, бо заважали сльози. Це так прекрасно , що в тебе є людина , яка готова заради тебе на все і яка є найдорожчою для тебе.
-Ш-ш-ш, заспокойся ,все буде добре,-уже серйозно промовив Рен, обіймаючи мене іще сильніше.
-Угу, -всхлипнула я.
Як добре , що поруч брат і я завжди знаю, що можу на нього покластися. Знаю що він мене не підведе , зробить все можливе і неможливе заради мене, як і я для нього. Ми обидва знали , що війна це те чого так просто не уникнеш. І те що нам тоді доведеться розлучитися на деякий час, війна не місце для принцес. Це місце повне крові, смерті,болі і ненависті. Місце з якого вертаються не всі і навіть уявити страшно що брат теж може не вернутися. Від однієї думки серце кров'ю обливається. І дякувати богам війна наступить не скоро, отже є час підготуватися , є час побути разом і не думати про це .
Від сліз злипалися очі і тягнуло на сон. Затишні , теплі обійми брата і його заспокійливі слова все це заколисувало мене і всі ці роздуми про війну здавалися такими далекими.
Так ми і заснули ,я всхлипуючи в нього на плечі ,а він гладячи мене по голові і тишо щось шептавши, та я вже не могла розібрати що саме, бо сон поглинув мене.