Частина 3
Після закінчення трауру двір почався готуватися до величезного балу. Прийшов час представити наслідника короля- принца Дорена. В столицю мали з'їхатися представники з безлічі країн, для привітання принца і неофіційно, для підписання угод, поки король в доброму настрої, і для сватання принцес, адже наслідний принц великого царства лакомий шматочок. Це все я підслухала з розмови королівського секретаря, і ці новини означають переміни в нашому з братом спокійному житті.
***
Ми з Реном вже давно почали вчити халітську, рамійську та гарунську- мови сусідніх країн і ця наука мені пригодилася.
На сьогодні уроки були відмінені, щей брата покликав до себе батько і схоже надовго. Мене це так дратує, батько єдиний хто може нас з Реном розлучати і ми нічого не можемо з цим подіяти. Тож мені не було, що робити от і вирішила погуляти в саду, оцій порі там весь час пустинно. Я зовсім не очікувала почути голос, на одній з віддалених від головної стежки дорожці. Я підійшла поблище і застила біля куща жимолості, не наважуючись показатися.
Спиною до мене, біля клумби сидів молодий хлопець і говорив сам до себе на халітському.
-Неймовірно, це ж мікорана і жевань, якщо я зірву трохи ніхто і не помітить, а я зможу приготуват настоянку від болю і це чудовий антидот проти зміїної отрути. А іще..
Мені цікаво було слухати такі нові відомості, його знання вражали і я сподівалася і далі слухати, та під ногами хруснула гілка і незнакомець різко повернувся до мене.
-Хто тут?
- Вибачте я не хотіла вас налякати, навпаки, мені хотілося послухати, от я і не показалася одразу. Я і не очікувала, що квіти з нашого саду мають якісь іще властивості, крім краси.
-О да, в них є багато властивостей...-почав він, а потім поспішно спробував сховати вирвані квіти за спину. Та зрозумівши, що я це побачила, залився рум'янцем, по самі вуха. Я не втрималася і засміялася, від чого він іще більше почервонів.
-Пробач, я не хотіла сміятися з вас, просто ви своєю поведінкою нагадуєте брата, коли він намагається приховати від кухарки вкрадені солодощі.
-Я нічого не крав, я просто зірвав пару квіток і все.
-Я і не кажу, що ви вкрали, а щодо квітів, тут майже ніхто не ходить і вони не приносять ніякої користі, навіть своєю красою, а ви зможете перетворити їх на ліки. Тож можете наовати скільки треба.
-Дякую. І доречі мене звати Жан Лі абун Деран Аронський і я придворний лікар халітського посольства. А вас як звати?
-Просто Юкі, мені приємно з вами познайомитися і давай на ти.
-Мені теж приємно і давай. Ти вибач мене за квіти.
-Нічого краще розкажи мені іще, що ти знаєш про них.
***
З Того часу я майже весь вільний час проводила за розмовами з Лі, адже брат був зайнятий з батьком і ми не могли проводити цей час разом.
-Я майже ревную тебе до нього, ти проводиш з ним стільки часу . Ти випадково не закохалася в нього?--спитав брат розчісучи волосся.
-Дурень, -я стукнула брата. Звичайно ж ні, просто з ним цікаво, він стільки всього знає, особливо про чужоземні отрути, про які не розказує наш вчитель. Це в майбутньому може бути корисним нам, тож не сердись, а продовжуй розчісувати і краще розкажи про, що ви говорили з батьком, а то мені цікаво.
-Про правління, боюся батько всерйоз задумався і потрохи залучає мене до справ ,поки, що я тільки вчуся, та далі буде все серйозніше. Потрібно полазити біля кабінету і постарати знайти якийсь лаз, щоб ти теж могла вникати в справи, ну не могли ж там не зробити таємного ходу. А поки що вчись в того хлопчака може справді знадобиться.
На тому ми і вирішили. Хоч ми тоді не знали, що ці знання, ой ,як нам знадобляться. Бо лихо наближалися і перший передвісником була невеличка подія на уроці алхімії.
Сьогодні вчитель не опитував нас ,як завжди, а задав самостійне приготування яду, сам же хімічив за своїм столом. Звичайно в цьому не було чогось незвичного, та невеличка дрібниця привернула мою увагу, його руки вони були в жовтих плямах, ніби чимось замащені, та навіть, коли він помив руки плями не зникли. Чому ця деталь привернула увагу, я не знала, та в подальшому вона мені дуже допомогла.
В одній з розмов з Лі я вирішила в нього про це запитати.
-Лі, ти не знаєш від якої з рослин залишаються жовті плями, які не змиваються?
-Х-м-м, жовті плями. Дай подумати... Скоріш за все це мелоніка, вона має дуже стійкий сік і якщо з нею працюють, то тільки в рукавицях, а так голіруч лиш для...
-Для чого Лі, доказуй.
-В кого ти бачила ці плями?
-Це важливо?
-Да, з мелонікою працюють голими руками лиш для приготування рідкісного яду. В стеблі цієї рослини є гранули, які змішавши з деякими інгрідієнтами утворюють смертельний яд, противотрути від якого нема. І якщо хтось приготував цей яд ,то скоро він ним скористається.
-Чому ти так в цьому впевнений?
-Яд дійсний лиш місяць і плями від цієї рослини рослини зникають, теж лиш через місяць.
-Як розпізнати цей яд?
- Його додають лиш в алкоголь, бо він має специфічний смак, а навіщо тобі це?
-Якось не хочеться стати жертвою цього яду. І дякую тобі,-я зіскочила з лавки і поспішила в свою кімнату.
Те, що вчитель намагатиметься когось вбити це зрозуміло, та кого і навіщо. Жаль брата поруч немає, він би підказав, що робити, а так. Навіть якщо я розкажу королю про те ,що знаю, так вчитель нікого іще не отруїв, скаже ,що просто собі готував , а особливості яду знають лиш халітці, та вони не будуть в це втручатися. А я тоді залишуся істеричною особою, щей навчатися заборонять. Що ж робити?
-Принцесса час готуватися до балу, -сказала служанка зайшовши до моїх покоїв.
Чорт, як я могла забути про бал ,тепер вже нічого не зробиш. Збираючись, я лихорадочно думала, кого захоче отруїти цей вбивця, з усіх хто п'є алкоголь, виходило, що короля. Якби брат вже був повнолітній, я би не переживала, як би це егоїстично не звучало доля батька мене не турбувала, але брату лиш дванадцять, отже він поки, що не може правити. І з цього виходить, регентом при братові буде або мачуха, або радники. Той і той варіант зовсім не вигідний, хочем нехочем нас з братом розлучать, мене видадуть заміж куди подалі ,а з брата зроблять ляльку. Ні , такий варіант нам не підходить, отже потрібно все розказати брату.
Та поговороти з ним перед балом в мене не вийшло. Ми зустрілися з ним тільки перед дверима в бальний зал. Він мав іти першим, а вже потім я , ну так мало бути би по правилам.
-Сподіваюся ти готова? -спитав брат і після об'яви церемономейстра взявши мене за руку вийшов до всіх, одночасно з цим сказавши. -Разом завжди.
Всі погляди були звернуті на нас, всім було цікаво, в деяких навіть на обличчі появлялося здивування, вони не очікували побачити зараз і мене. Та більшість чудово контролювали свою міміку і нічим не виказали своє здивування. Серед них був і наш батько, тож коли ми підійшли до нього і поклонитися, сказав.
-Я радий сьогодні вам усім представити мого сина Дорена Лерійського і мою доньку Юкі Лерійську.
Всі , схилилися в поклонах і присіли в реверансах. Мені неймовірно повезло бути представленою всім, королем . Мої сестри цього не спромоглися, їх представляв лиш церемонімейстер. А іще, мені сподобалося те ,як передімною склонилися всі. Ви назвете мене тщеславною, та коли, ти лиш принцеса, яка немає ніякого впливу, на тебе очікує лиш нахил голови і не більше. Та сьогодні, всім було показано, що я маю владу ,а це означає, що мене потрібно поважати.
Після представлення, ми стали по ліву руку від короля, а з права на троні сиділа мачуха. І мене це бісило, що якась чужа жінка сидить на моєму троні. Да, саме на моєму троні, з самого дитинства , я вважала його своїм ,так само, як трон батька, братовим це само собою зрозуміло.
-Нічого скоро на ньому будеш сидіти ти, -прошепотів на вухо Рен і зжав мою долоню. Її він не відпускав відтоді, коли ми зайшли в залу.
Я лиш з ніжністю усміхнулася йому і у відповідь зжала його. Ми вислуховувати довжелезні вітання і побажання від численого натовпу, ряжених людей і під кінець мені стало настільки скучно, що я ледь не позіхала. Та нарешті до нас підійшла остання делегації -халітці. До якої входив і Лі він був здивований і зрідка кидав на мене погляди. Він, до цього часу не знав ,що я принцеса. Я не хотіла йому розповідати про це, бо боялася, що його поведінка зміниться і ми не зможемо як раніше спілкуватися. Я спіймала черговий його погляд і усміхнулася. Він застиг, потім полегшено видихнув і усміхнувся у відповідь.
-Так, як сьогоднішній бал на честь мого сина, то і йому відкривати його. Обери найкращу партнершу, -сказав батько і підмигнув брату.
І всі дівчата в залі приосанилися, заграли веєрами і намагалися стати в саму вигідну позу. Хоч Рену лиш дванадцять, та до нього вже підбивають клинні, сподіваючись, якщо не на місце фаворитки, то хоч коханкою стати і вже престиж, про місце дружини і не думали, знали, що йому підберіть принцесу. От чортові гарпії.
-Звичайно батьку. Я виберу найпрекраснішу і найкращу в цьому залі, -сказав брат і повів мене вперед, адже руку він мою так і невідпустив, поки говорив батько. Всі жінки здулися наче шари з повітрям, коли їх прокололи.
Бал відкривав вальс і я із задоволенням закружилася, по залу з Реном.
-Ти була встревожена чимось, та раніше ми не мали, як поговорити. Розказуй, що сталося.
-Наш вчитель з алхімії хоче отруїти батька.
-Коли і як?
Брат і на хвилину не засумнівався в моїх словах.
-Мені здається, що сьогодні , бо яд скоро портиться, а сьогодні найкращий варіант, в цій метушні не виявлять хто це зробив. А, як, його напевно додадуть у вино, у нього є присмак.
-Його смерть нам поки, що невигідна, тож будемо стежити за ти ,що він п'є.
Решту вечора ми провели на балкончику, зрідка танцюючи сподобавшийся нам танець, мене ніхто не запрошував, бо іще замала ,а точніше передімною, є іще сестра і вона більше підходить для їх планів. А з братом хоч і хотіли потанцювати, та підійти самій, не комільфо, а він не запрошував нікого. Загалом, бал нам з братом здався нудним, краще би почитали один одному. Тому ми вирішили ,коли самі будемо правити, то бали будемо влаштовувати лиш з великої необхідності. Бо часу й на потрібні речі буде не вистачати, не те ,що на розваги.
Після завершення балу послів і всіх приближених було запрошено на вечерю. Я як завжди сіла поруч з братом, а він ліворуч від батька, тож нам було би легко слідкувати за тим, що він п'є. Та як на диво, він цього разу не пив алкоголь, сказавши ,що це прохання королеви, щоб він поберіг здоров'я, і правда останнім часом в короля поболювало серце. То ми й з братом розслабилися, як виявилося далі даремно.
Спочатку ,я не звернула увагу на те ,що мачуха запропонувала випити брату вина, адже це свято в його честь. Та коли кинула погляд на келих з вином замітила дивну веселкову плівку. І доки згадала , що це ознака яду Рен вже підніс келих до губ.
-Не пий, -вскрикнула я і вибила келех з рук.
За столом всі заметушилися.
-Там яд.
-Юкі, що це все оз.. -почав батько, та не договорив , коли одна з гончих батька хлебнувши вилятого вина впала замертво.
-Охорона!!! -взревів король. Різко закричала якась дама і знепритомніла, а всіх окружила охорона.
-Дозвольте я визначу, що це за яд, -сказав підійшовший алхімік і вмочив в вино пальці. -Це дуже рідкісний яд, через який утворюється веселкова плівка.
-І ,що це за яд.
-В нашому королівстві його не виготовляють. Це яд халітців.
-Охорона, схватіть послів.
-Ні батьку ,вони не винні, -я не могла дозволи ,щоб постраждали невинні ,саме завдяки яким я дізналася про все. -Це не могли зробити вони, яд дійсний лише місяць, стільки ж забирає дорога, і тут вони його не могли приготувати, бо тоді їхні руки були б в жовтих плямах які залишає рослина, з якої створений яд. Це зробив наш алхімік, не вірите ,перевірте його руки.
-Мій королю, це не правда.
-Зніміть його перчатки.
І коли охорона стягнула перчатки всі побачили доказ моїх слів.
-В темницю його.
-Ні мій королю ,я не винний мене змусили. Ніііі...
-Дякую Юкі , якби не ти, мене не було б в живих, -брат стиснув мою руку. Чутно було, як його потряхувало, це була перша спроба вбивства, а скільки їх іще буде.
-Все впорядку, я поруч , пішли звідси.
-Я знаю, -відповів Рен, глибоко вдихнув і заспокоївся.
Так ми і вийшли з зали ,за руки ,єдині хто був спокійний в усій цій метушні і не замітили, як сривилося в гніві обличчя мачухи.