Глава 6 На межі смерті
Даміан не знав, що йому робити. Ліза втратила свідомість, вона стала бліда як крейда, під очами синці, а пальці на руках аж синіти почали. Хлопець рвав на голові волосся, від безвиході. Даміан і кликав, і тормосив дівчину, але вона не прокидалась. Хлопець не міг згадати своє перетворення, та й мамине було не таким. Він тоді маму вкусив і та на кілька годин заснула, так вона була бліда, але тільки перші кілька годин, тай не була схожа на труп. Даміан думав, що робити далі. Здавалося дівчина помирає, серцебиття було дуже кволе, ледве відчувався пульс. Хлопець вирішив декому подзвонити, номер був підписаний "Ліна". Ця дівчина працювала в організації, що допомагала вампірам. З Ліною Даміан був знайомий трохи більше ста років.
Хлопець набрав номер, йшли гудки і Даміан боявся, що ніхто не візьме слухавку.
- Так слухаю- відповів голос молодої жінки.
- Ліно, це Даміан і в мене проблеми. Ти зможеш допомогти?- з благанням в голосі говорив хлопець.
- Гаразд, ти зараз де?- спитала жінка.
- В Києві зараз скину адресу.- і хлопець роз'єднав зв'язок. Швидко настрочив адресу і надіслав повідомлення. Відповідь не змусила довго чекати "Буду через хвилин тридцять)" відповіла Ліна.
* * *
Через тридцять хвилин, як і обіцяла, приїхала Ліна.
Ліна була високою, схожою на фотомодель, дівчиною років двадцять-двадцять п'ять.
Даміан впустив в квартиру дівчину, та розповів що сталося.
- Даміане! Ти бовдур!- дослухавши розповідь хлопця, сказала молода жінка.
- Я знаю- тихо відповів хлопець.
- Так, коли ти вкусив її?-кивнула Ліна вбік не притомної Лізи.
- Вчора- пролунала відповідь.
Жінка оглянула дівчину.
- В твоєї подруги на голові гематома і вона не може почати перетворення. Організм не може робити все одночасно, і заліковувати рани, і перетворюватись. Тому є ймовірність того, що вона переступить межу між життям та смертю...- жінка зітхнула- І може померти.
- Але ж ти допоможеш?- спитав Даміан.
- Я нічого не можу обіцяти, як би кілька днів тому ти її вкусив, на сьогодні вона могла б пити кров. А так я не знаю, що можна зробити. Мені треба подумати. - жінка вийшла з кімнати. Так Даміан був правий це проблема.
- Ліно, в якому вона стані?- пролунав голос ззаду. Жінка обернулась, хлопець на неї дивився з благанням в очах.
Даміана вона знала давно, ще з початку минулого століття, але зараз він, як ніколи, мав виглядав беззахистної дитини.
- Її організм дає збій. Саме перетворення забирає багато сил, а в неї ще й дуже сильний струс мозку. Вона перебуває на межі яви та нави, тобто між світом живих і мертвих.- Ліна обдумувала наступні дії, але нічого не йшло на думку.
- Тобто вона перетворюється? Ліно не мовчи! Я читав, задля того щоб залишитись на межі "кілька секунд до смерті" людина повинна побувати на межі, але це триває не більше кількох хвилин.- і хлопець осікся, і від розуміння гуло в голові. Литаврами били слова "ти вбив її, ти вбив її...". Даміан сповз по стіні, йому було байдуже, що Ліна бачить його сльози, що Лізина мама його розірве на шмаття. Хлопець розумів, що це через нього, якби він вчора не напав на Лізу, то всього цього не було б.
Ліна дивилась на свого знайомого, та не знала, що і як їй робити, щоб допомогти. За її прожиті чотириста років, цей інцидент був перший. І раптом її немов блискавка вдарив план порятунку.
- Даміане, коли саме ти по голові отримав?-запитала жінка.
- Чого?- спитав хлопець.
- Коли ти отримав по голові?- знову запитала жінка.
- Години зо дві тому, а що?- не розуміючи суті питання, відповів Даміан. Ліна дістала з сумки планшет, і почала гортати сторінки електронної книги. З усіх часів, які вона прожила, їй подобалось XXI століття, тут жінка не була річчю, та й нові технології котрі роблять життя легшим.
Жінка знайшла потрібну сторінку, і підійшла до хлопця.
- Ось - тикнула планшет Ліна- Ось її порятунок!
Даміан взяв планшет на якому було забражено дії якогось ритуалу.
- І що? Я все одно не розумію, поясни.- попросив хлопець. Даміан не був сильним в стародавніх мовах.
- Пояснюю, в тебе майже схожа рана як у неї, тобто можна провести ритуал. Ти відаш їй свої сили, попереджаю це не найкраще для тебе, але єдиний шанс для неї.
- Я згоден, починаємо?
* * *
Ритуал проходив в Лізиній кімнаті. На підлозі намальоване коло, а в середині сама Ліза. Ліна скомандувала зайти Даміану в коло. На чолі хлопця і непритомної дівчини намалювала символи.
Коли Даміан доторкнувся до Лізиної руки, коло загорілось. Зелене полум'я заворожувало. По руках хлопця почали збігати зулені іскри, а коли добігали до руки дівчини, зникали. Коли остання іскорка зникла настала тиша, Ліна перестала бубоніти і кілька секунд нічого не відбувалося. Раптом вогяне коло згасло, а Даміан відчув як втомився і як же в нього болить голова. Ліза розплющіла очі та з не розумінням дивилась. Даміан обійняв дівчину, він не міг повірити в те, що все добре.
* * *
Через деякий час всі троє сиділи на кухні. Ліна, так її називав Даміан, дала її другу срібну пляшечку. Хлопець вийшов на кілька хвилин з кухні, подім повернувся, і як це дивно не виглядало, в нього й натяку не було на недавню травму. Даміан подякував дівчині, Ліза більше двадцяти двох не дала б їй, і повернувся до Лізи.
- Як ти себе почуваєш?- спитав хлопець.
- Добре, але коли я була у відключці мені, щось намарелося. Якісь ворота, ланцюги та якийсь стрьомний чувак в каптурі.- говорила Ліза.
- Це був воротар, істото і мертва і жива в одночас. А якого кольору були ланцюги?- спитала Ліна.
- На правій руці золотий ланцюг, переплетений якимсь, як в'юном, а на лівій- срібний та ніби відполірований.- говорила Ліза.
- А що, ще було?- спитав хлопець. Йому було цікаво знати, що бачила подруга.
- Мене срібний ланцюг почав тягнути до таких же срібних воріт. Потім підійшов воротар і почав говорити "ти маєш вибір". Ланцюг знову потягнув, і раптом я почула твій голос, Даміане, ти кликав мене і благав не йти.- дівчина подивилась на друга, і продовжила - Воротар теж почув і повернувся туди де починався золотий ланцюг. Я обернулась і побачила зелені іскорки. Воротар дістав меч і розбив срібний ланцюг, і все я отямилась.