Глава 7 Тільки нікому
Після початку перетворення, промайнув тиждень. Лізу мучили спершу зубний й головний біль, потім і все тіло боліло. В дівчинки температура то піднімалась то падала. Цей тиждень Ліза не ходила до школи, дякуючи силам небесним, мама Даміана лікар і зробила довідку про нібито ГРВІ. А Даміан в свою чергу, приходив зі школи і приносив домашку, пояснював, що і як вирішувати. Також він розповів Лізі, чому тій погано.
Взагалі, вампіри реальні та з голлівудських фільмів, дуже відрізнялися. Перетворення тривало тижні зо два. Перший тиждень організм змінювався: зуби вирівнювались, а ікла видовжувались, покращувався зір, змінювалось тіло, ставало більш витонченим і атлетичним. А другий- відкривав здібності: регенерація, швидкість, а також реально лазити по стінах та стелі.
Коли перший етап минув, Ліза нарешті вийшла в школу. Даміан вирішив провести подругу та її сестру до школи.
Ліза розмовляла з Даміаном, на якомусь висіло три рюкза, бо він же джентльмен і тому взяв ношу дівчат. Поля йшла трохи попереду і щось мугикала собі під ніс.
Коли Даміан віддав портфель Полі і та залетіла задоволена до школи, його хтось покликав.
- Даміане! Скільки літ?! А хто твої подружки?- кринув кремезний хлопець.
Даміан напрягся, і цого не можна було не помітити
- Мироне, яким вітром тебе сюди занесло?- не гучно сказав Даміан, дивлячись на хлопця.
- Даміане, а хто це?- тихо, щоб її почув тільки він, сказала Ліза.
- Потім поясню, а зараз краще йди в клас.- Даміан обережно віддав рюкзак. Ліза, як і просив її Даміан, швидко забігла в школу.
Коли Ліза залетіла в школу, Даміан повернувся до хлопця.
- Мироне, якого чорта? Ти міг, якщо треба подзвонити, чи я незнаю, до дому до мене припертись. Навіщо в школу?- питав вампір.
- Слухай, знову до школи мене прислали. А одна з подружок вампір, це ти постарався?- єхидно спитав хлопець.
- Так. А тобі не все одно? Те що ти з "місячної варти", не дає тобі права докопуватись. Так чого ти преперся?- Даміану вривався терпець.
- Через неї, як там її, Лізу. Вона тепер вампір, тому мене прислали- відповів Мирон.
- Як...Як вони так швидко про неї дізналась? Невже Ліна проговорилась?- спантеличено говорив Даміан. Він нерозумів, як рада так швидко дізналась про Лізу, і те що він зробив.
- Ні, Ліна нічого не казала. Рада старішин дізналась про вас, але як я не розумію.-відповів хлопець.
- Гаразд, давай після уроків договоримо. А зараз ласкаво просимо.
* * *
День пройшов спокійно. Хлопець який розмовляв з Даміаном, звали Мироном. Його зарахували в клас де вчиюся я, взагалі в школі де я навчаюсь два десятих класи.
Даміан після уроків сказав, що нам треба сходити в одне місце. Як виявилось Даміан повів мене до кав'ярні. Коли ми зайшли, нас огорнув приємний аромат кави. Даміан підійшов до баристи, і щось сказав, той кивнув і сказай йти за ним. Бариста привів нас в якусь кімнату, в підлозі був люк. Хлопець відкрив його. Даміан без питань спустився туди.
- Тепер ти, обережно тільки- бариста простягнув руку Лізі. Дівчина спустилась, вона вже навидумувала якусь каналізацію, але ні. Коридор в який вони спустились був схожий на замковий. Висока стеля, на підлозі червоний килим, а на стінах факели.
- Даміане, а Мирон теж вампір?- питаю, щоб припинити мовчанку.
- Ні. А чому питаєш?- спокійно говорить хлопець.
- Просто, цікаво.- відповідаю і додаю- Та все таки, хто він?
- Перевертень.- кидає через плече хлопець.
- Тобто Мирон, у вовком стає?
Хлопець зупинився- Ні! Перевертні набувають будь-якої тваринної подоби. І Мирон, перетворюється у ведмедя.
- Що?! Реально?
- Так, пішли. Нас вже зачекались.
Зайшовши в простору кімнату, в якій вже чекав Мирон, друзі сіли за стіл.
- Ви, що з північного полюсу йшли? Ні, я звісно розумію, що вам безсмертним нема куди поспішати, але ж я не безсмертний.- промовив Мирон
-Вибач, так про що ти хотів сказати?-запитав Даміан.
- Зараз розповім, але тільки нікому.