Глава 3 Укус
Цей день не вiщував біди. Дощь з самого ранку, лье як з відра, і до школи добігли повністю мокрі. Полі добре в неї хоч кеди на фізкультуру є, а мені доведеться цілісінький день в мокрих мартенсах по школі носитись.
Першим уроком зарубіжна література, та й вчителька- лотерея якась, то в Наталі Ігнатіївни добрий настрій, то ховайся.
Зайшла до класу, сіла за другу парту. Ліза зрозуміла, що Дена не буде, бо він завжди приходив раніше за неї.
Задзвонив дзвоник на урок. Всі встали, коли Наталя Ігнатіївна зайшла.
- Так, діти відкрили зошити і записуємо, тринадцяте листопада класна робота.- продиктувала вчителька.
* * *
Після восьмого уроку, нарешті вийшла зі школи. Так це повне божевілля, ставити в п'ятницю вісім занять.
Всміхаюсь думці про те, що сьогодні п'ятниця тринадцяте. Вставила навушники, та ввімкнула музику. Музика прибрала сторонні звуки, і нічого не заважало її роздумам. Ліза хотіла передзвонити Дену, як прийде додому, бо хотіла дізнатись не захворів її друг часом.
Дівчина йшла не звертаючи увагу на перехожих. Потім звернула в тихий провулок де людей майже не буває. І раптом щось штовхнуло дівчину. Ліза впала і вдарилась головою, і дуже сильно бо світ почала поглинати темрява. Останнім, що відчула вона, був пекучий біль в плечі і світ відключився.
Ліза прийшла до тями від того, що на неї крапала вода. Коли дівчина розплющіла очі вона зрозуміла, то дощ починається. Ліза ледве підвелася, голова йшла обертом. Як дійшла додому, пам'ятала погано. Біля дверей квартири згадала, що в дома нікого не має. Мама на роботі, а Поля на гуртку до сьомої вечора. Тому дівчині довелось діставати ключі з портфелю. Коли Ліза зайшла в квартиру, то злякалась. З дзеркала в коридорі на неї дивилась обляпана кров'ю, брудна та бліда вона. В цей момент Ліза була рада, що в дома нікого. Знявши мокру та брудну куртку, дівчина побачила на блакитному джемпері червону пляму, дуже схожу на кров. Дівчина швидко скинула мартенси і забігла в ванну кімнату. Вже там Ліза зняла джемпер, і в дзеркалі над раковиною, побачила на плечі укус. Деякий час вона розглядала рану, а потім дістала аптечку. Змивши кров, Ліза продизенфікувала рану.
На голові в тому місці де вона вдарилась була гуля.
Потім дівчина замила кров, як змогла. На речі так і залишилась пляма, але зараз була вже більш схожа на пролиту каву.
Ліза стрепенулась, коли її мобільний заграв. На екрані було написано " матуся". Дівчина взяла слухавку.
- Привіт кицюню, ти дома?- запитала мама. Ліза не хотіла лякати маму тому вирішила не казати всієї правди- Привіт мамо! Так я вже в дома. В мене маленька новина. Тільки не сварись- попросила дівчина.
- Гаразд, що ти накоїла- з підозрою спитала мама.
- Я впала в калюжу, і ще вдарилась головою.- присоромлено відповіла Ліза, і додала побачиаши пляму на джемпері- І ще джемпер кавою залила.
- Та фіг з тими речами, як голова? Не болить, не крутиться, тебе не нудить?- трохи знервовано питає жінка.
- Ні, тільки гуля велика і все. Ну може трішки болить.
-Гаразд, я буду через годину, може раніше. Не носись, краще рполежи, якщо зможеш краще не засинай. А якщо буде погано, дзвони! Зрозуміло. А за речі не хвилюйся, ну не відпереться тай і грець з тими речами. Зараз головне, щоб тобі гарше не стало. Бувай сонце, дзвони якщо що.- і мама повісила слухавку.
Ліза прийняла теплий душ і перевдяглась в домашне. Сходила на кухню та поставила чайник, бо тільки зараз зрозуміла, що дуже замерзла.
Через хвилин сорок прийшла мама. Оглсянула голову, потім знову переритала про самопочуття.
- Лізо, ну як ти премудрилась впасти. Гаразд забруднила речі, то не страшно. Куртку виперемо, мартенси помиємо. Та як же ти падала, ботзрозуміти не можу. - говорила мама, дивлячись на дочку.
- Мамо, я посковзнулася і впала. Я не хотіла- опустивши очі відповіла Ліза.
Через пів години прийшла і Поля.
Голова не сильно боліла, але дуже хотілось спати. Тому Ліза рано пішла спати. І тільки голова доторкнулась до подушки, дівчина моментально заснула.