Кухня
Відчинивши двері ключем, Мей запросила усіх в середину та включила в прихожій світло. Сама ж швидко скинула взуття й поставивши його збоку та куртку повішавши на вішак, а сумку залишила на комоді в прихожій та пішла на кухню поставити чайник та забрати коробку від таємного шанувальника.
- Оу він ще дось зізнається тобі в коханні? - спитав Дей підходячи заді
- А, так... - обернувшись в його сторону сказала Мей
- Я б сказав на пряму, чому томити? не розумію - склавши руки поперед себе та сівши за барну стойку продовжив Дей
- Та хто б казав, сам томиш з зізнаням для тієї дівчини, як її? навіть її ім'я не пам'ятаю - втрутився у розмову Шисуї та піднявши одну брову
Склавши все назад в коробку Мей віднесла її у сусідню кімнату, та повернулася назад до гостей. Ізумі, Куроцучі та Ітачі вже сиділи за барною стойкою.
- а я хотіла спитати, хто ця дівчина? - спитала Мей звертаючись до Дея, ставши біля чайника та спершись на кухонну тумбу.
- наврядчи ти її знаєш - відповів він та сперся на ліву руку
- та навіть я не знаю хто це - закинувши руки за голову мовив Шисуї
- це Сато Кей - повернувшись до Шисуї мовив Дей - вона чудова, мила, прекрасна та красива, мені подобається абсолютно все в ній, починаючи деякими особливостями характеру закінчуючи банальними очима, хоть ми із нею не пересікаємося так часто як хотілося б, але чомусь мене тягне до неї, вона не така як моя колишня... - Закоханим голосом подовжив він. Мей відвела погляд в бік, лукаво посмухнувшись та занирнула в свої думки
" я б хотіла бути на її місці... ти такий чудовий... так, забудь, ти для нього подруга і не більше, но я вме одно буду кохати тебе "
- та вона ангелочок порівняно із твоєю колишньою - встряв Ітачі
- В мене колишній взагалі тварю був, я навіть половини не розказала Куроцучі та Ізумі - обернулася до чайника Мей кіп'ятком пакетики чай, прийємний запах трав роздався по кухні.
" думаю зараз,можна про це розповісти, пройшло багато часу з того часу як ми розійшлися, він велику шкоду нанес мені, зараз непоганий момент для цієї розповіді тай мені трішки легше стане "
- Не зрозуміла, нам тоді не розказала? - спитала Ізумі зробивши зацікавлене лице
- я вам розказала тільки про моральні знущання, про фізичні я мовчала - поставила перед Ізумі кружку чаю відповіла Мей
- що? можеш розказати повну історію ваших стосунків? - насторожено спитав Дей
- хех добре, головне не розплакатися - знову спершись до кухонної тумби - Ми зустрілися на одній із зйомок біля одного із парків Токіо два роки тому. Навіть не пригадаю біля якого саме парку, та й не суть. Він підійшов перший та попросив мій номер, з того часу ми стали спілкуватися, через два чи три місяця він запропонував мені зустрічатися, Перший рік все було прекрасно, він був уважним хорошим, хоча тривожні звінки були, але я відмовлялася їх помічати та казати йому про це, навіть думали над тим щоб жити разом, але добре що він не встих переїхати. Останні пів року він кардинально змінився, був наклеп в мою сторону що я йому зраджую, хоча такого не було і бути не могло, я навіть з ним в ліжко не лягала, були приниження по типу " ти товста " чи " твої родимки жахливі, замаж їх " - на цьому моменті по щокам Мей покотилися солоні сльози, вона спробувала приховати їх, але намарно. Ітачі піднявся та обняв Мей за плечі та рукою гладячи її по голові
- не переживай, такого не повториться, якщо і так ми йому вічливо ноги зламаєм, так по доброті душевній - тихо сказав Ітачі, беручи серветку із кухонною тумби поряд із чайником. Трішки заспокоївшись Мей прожовжила розповідь
- Були часті сварки, я думала що все пройде і це просто такий період, але ні. Потім я якось пішла погуляти з Саске, він після того як дізнався що я пішла погуляти з Саске без попередження та дозволу, він при нашій зустрічі вдарив мене по щоці, та стиснув руки до посиніння та накричав, тоді щей темно було, я боялася що може статися бог знає що, потім я, Ізумі та Куроцучі, зібралися випити вина в дома Куроцучі. І там по телефону, ми розійшлися, він потім ще десь місяць бігав за мною та просив повернутися, але Куроцучі мене відпюмоаляла, за що я їй вдячна - закінчила розказ Мей, весь цей час Ітачі гладив її по голові та заспокоював.
- Я хочу відкурити йому голову, зламати ребра, відбити легені, вирвати ноги та руки, виравати серце, та залишити вмирати в переулку! - вибухав Дей, та стукнув по столі
- та ладно, не потрібно, наскільки я знаю він зараз за кордоном навчається тварюка - Мей забрала голову з плеча Ітачі та спеолася обома руками на кухонну тумбу
- чому ти не сказала нам тоді? ми б допомогли - здригнулася Ізумі
- я не хотіла, щоб ви втручалися, хоча можливо це було б правельніше, тоді навіть мами не було... -опустивши погляд в низ всхлипнула Мей
- ну зараз ти маєш нас, ми таким єбланам заїдем по єбалу мало не покажеться - зжавши кулак та злобно всміхнувшись сказав Шисуї
- хах, доречі можеш мені розказати про свою колишню? - витерши з щоки сльозинку, звернулася до Дея Мей
- вечір історій про колишніх ахахах -
посміялася Ізумі, та й інші також
- Окей... тільки тут трагедії не буде, просто суцільне розчарування. Ми познайомилися також два роки тому, вона доречі сама підійшла, Ми разом із Ітачі сиділи чи то в кафе чи в парку, не пам'ятаю -
- ми сиділи десь недалеко від нашої студії, у кафе - перебив Ітачі
- Ну і вона підходить просить мій інстаграм, і вечіром вона мені написала ми стали переписуватися та згодом ми стали зустрічатися. З вигляду про неї нічого поганого не скажеш, ніяких дурних звичок та іншого. Я помічав що вона трішки недоговорювала та брехала, я на це очі закривав, так я ще вірив що я її кохаю, хоча насправді я можливо нав'язав собі це, і що вона мене також кохає, що це просто період такий. Потім за три місяці до нашого розтавання, в мене почалася якась апатія і депресія, мені було хуйово. І потім я дізнаюся що вона мене майже весь щас зраджувала, мене це вбило і ми розійшлися. Но зараз все окей, нічого подібного немає - просто сказав Дей, ніби нічого такого й трагічного в цій історії не було.
- Я не розумію людей які зраджують і ніколи не зрозумію... - шоковано мовила Мей
- не везе нам з тобою в коханні хаха - жартома сказав Дей
- Повезе ще, можна бути щасливим і без кохання - махнув рукою Шисуї
- Ну, головнн що ми самі піздаті єєахха - іронічно сказав Дей, інші посміялися та продовжили говорити та пити чай.