Той самий кассир
І бачу сидить він!... той самий касир, той самий хлопець із автобуса! Тільки чому він сусід по моїй парті? Піду йому це скажу.
Це моя парта можеш відсісти?
«Мене вчителька посадила з тобою»
Я промовчала, бо не знала що говорити. З одного боку я рада, що він зі мною сидить, а інший ні... Бачу вже як дівчатка косо на мене дивляться, бо вчителька посадила його зі мною. Швидше він би відсів. Чи може сказати йому це на пряму?
"Можеш відсісти від мене?"
«А-е так добре»
Блін навіщо я це сказала як якась дурниця. І куди він хоче сісти? Чому він не сів до однієї з тих дівчат, які мене обговорюють? Він сам сів на останню парту? Серйозно?
І ось настав кінець дня. Школа закінчилась. Надворі було темно, віяв прохолодний вітер, листя полетіло разом із потоком вітру. Яка ж чудова осінь.
Знову час у цей гребаний будинок. Хочу втекти з нього. Точно! Сьогодні настав той день втечі. Треба поспішати на автобус. Знову той рудий хлопець сидить на зупинці може вибачитись перед ним? Ні ні я не збираюся принижуватися.
«Пробач за те, що я підсів до тебе я не знав що ти там сидиш»
А-а-а що він таке каже? Це я маю вибачитися перед ним. Я мабуть просто промовчу і зачекаю на автобус. Цей рудий хлопець стоїть позаду мене таке дивне почуття.
І ось приїхав автобус, вітер подув на мене. Мені час сідає в автобус.
Ps：У шкільному автобусі прикладають картки щоб ти зміг/ла проїхати.
Стоп де моя картка я її втратила?! А-а-а що мені робити?
Ну прикладай свою картку
«Я її походу десь забула...»
«Тоді додому підеш пішки не затримуй учнів»
І тут підходить той самий рудий хлопець. І він сказав.