Моє счастливе день народження?
Коли мені було 6 років я мріяла їздити світом, дивитися на їхню культуру, природу. Я жила в бідному місті з мамою та татом. Це місто було невелике тут було мало цехів, шкіл, тощо... Я була не впевнена що я зможу залишити це місто. Потрібно багато грошей, щоб подорожувати. А мандрувати одному це нудно, може я знайду друзів які зі мною будуть їздити світом?
Мої батьки говорили коли я виросту то я мушу піти на роботу щоб їх забезпечити.
Так я люблю своїх батьків навіть якщо вони будуть знущатися з мене і принижувати... Але це були думки коли мені було 6 років зараз я їх ненавиджу!
Ура сьогодні моє день народження! Мені виповнилося 16 років. Я така рада чи ні? Але я знову святкую його одна у своїй маленькій кімнаті...
А мої друзі прийдуть? А точно в мене їх нема ха-ха. Хочу швидше стати повнолітньою та звалити з цього міста! Не хочу тут перебувати! То що мені робити? А що зазвичай роблять на день народження? Влаштовують вечірки? Ее... Піду в магазин купити торта
Куплю маленький торт у мене ж є свої гроші, які я берегла для важливого дня.
І ось я вже на вулиці.
"Хм цікаво який мені торт купити?"
«Добре подивлюся в магазині»
Тут дуже багато смачного може замість торта купити щось інше? А ні! Я прийшла по торт.
Вау тут так багато їх який мені вибрати? Шоколадний чи полуничний? Гаразд візьму шоколадний.
«І ось я вже на касі»
Касір: Здрастуйте пакет вам потрібен?
Я дивилася на нього своїми блакитними очима який він красивий, напевно вчиться ще в школі явно старшокласник
«А д-так? Пакет? Ні не потрібно"
Блін яка я ж тупа настільки зганьбилась!
І ось пройшов вже так швидко пройшов мій день народження, незабаром батьки повинні прийти з роботи. Цікаво вони пам'ятають про мій день народження? Я почула звук як відкриваються вхідні двері та зайшли батьки...
Мама: Гей ти, чому в хаті не прибрала? Ким ти виростиш? Хто нас буде забезпечувати?
Мда вже знову вона кричить дістала вже. Мене усі дістали! Хочу померти, хочу парний судидсид! Дістали дістали мене! Якось я втечу з дому і більше ви мене ніколи не побачите! Напевно... Ой, що це на мене знайшло ха-ха.
Пора спати завтра до школи, потрібно підготувати форму та зібрати рюкзак.
І ось я вже в ліжку і думаю про цього касира. Він був гарний. Його руде волосся настільки гладке на вигляд, хотіла б я доторкнутися його. Але це лише у моїх мріях.
І ось настав новий осінній день. Листки падають з дерев, а мені час до школи. Це так зворушливо, не хочу до школи! Але треба.
Я вийшла з дому та пішла на автобусну зупинку. Приїхав автобус та через вікно я бачу того касира! Того рудого хлопця! О що це я задумалася настав час іти в автобус. Я сіла позаду нього щоб більше розглянути його.
Коли я сідала я заметала його колір очей вони були коричневі. Він навчається у моїй школі? У нього така сама форма! Я чогось раніше його не бачила.
І я в школі... Вже бачу краєм ока, як вони шепочуться про мене. Біслять!
«А чи ви бачили її? Сьогодні вона у повному розпалі. Форма не погладжена, волосся не розчесала ха-ха»
«До речі, а ви чули про новенького? Кажуть він красивий, він буде вчитися у нашому класі він точно буде моїм!»
«Це лише у твоїх мріях!»
Стоп що новенький? Та добре пофіг якось. Ось я зайшла вже до класу... І бачу сидить він!