I Part
— Тобто ви почали писати нову книгу?
— Так, ця книга буде про серійних вбивць
— О це дуже цікаво, а що ви можете про них розповісти
— Ну..Сері́йний уби́вця з англійської Serial killer — за сучасною класифікацією, убивця, який під час кожного епізоду скоїв понад три вбивства без очевидних на те мотивів. Зазвичай, між епізодами вбивств існує так званий період емоційного охолодження та психологічного задоволення вбивці. Уважається, що більшість серійних убивць мають антисоціальні психологічні розлади, ставляться з байдужістю до страждань інших людей і з презирством до суспільних норм моралі, але дуже рідко страждають від чітко виражених психічних захворювань. Здебільшого серійні вбивці зовні виглядають зовсім нормальними, а іноді навіть і привабливими. Дуже часто в серійних вбивствах також присутній елемент сексуального злочину. Сучасна класифікація серійного вбивці була запропонована американцями Робертом Ресслером та Робертом Кепплем у 1970 р. Хоча серійні вбивці були зафіксовані раніше, поширення терміну в пресі та суспільстві загалом почалося після публікацій у США про вбивства Теда Банді та Девіда Берковіца.
— Коли ви плануєте випуск своєї книги?
Наскільки буде велика книга? —
— Спартак, чи можете ще щось розповісти?
— Ох, я перепрошую, але дуже поспішаю, але обіцяю що незабаром відповім на всі ваші питання
"Боже, знову ці журналісти, у них свого життя немає? Як вони набридли. Я просто йшов попити кави, а до мене підбігло натовп людей"
Після цього хлопцю перехотілося пити каву, тож він вирішив викликати таксі та вирушити додому. Його будинок знаходиться в самому кінці міста, це був досить не маленький особняк.
Весь особняк був побудований та виконаний у темних тонах. Усього було два поверхи та підвальне приміщення, на вулиці був басейн, фонтан і невелика альтанка, біля якої знаходилися чорні та червоні троянди.
Молодий чоловік дістався додому ближче до сьомої вечора, адже дорогою вирішив зайти в продуктовий магазин.
— Тц, наступного разу поїду своєю машиною, — сказав Суббота, і зайшов усередину будинку.
Перед ним розкинувся передпокій. Стіни та меблі у всьому будинку були чорного кольору, тільки кілька речей були у світлих тонах.
Напевно, у всьому будинку – гарне, на його думку, місце, це його спальня та кабінет, але до цього пізніше.
Чоловік досить швидко опинився на кухні. На одному зі стільців розмістилося його чорне довге пальто. Закочувавши рукави та розстебнувши пару ґудзиків на сорочці, він взявся за приготування вечері. У планах була локшина із морепродуктами.
Час швидко котив, і ось кухня освітлювалася ледь помітним світлом, яке важко проходило через чорні жалюзі та фіранки. На фоні грала досить спокійна музика, а чоловік практично закінчив готування. Локшина була відварена, морепродукти теж приготовлені, акуратно нарізані креветки, кальмари та мідії, були додані в локшину, а зверху був доданий смачний соус.
— Ну, думаю не гірше, ніж Макіма, правда Денджі?, — посміхаючись, Спартак глянув на м'яку іграшку Денджі, що сиділа на підвіконні. То був подарунок від його знайомого, якого звуть Женя Янович. Вони познайомилися буквально місяці три тому, але психолог уже встиг промити весь мозок зі своїм аніме, тому Женя без роздумів вирішив вручити такий подарунок. Сівши все ж таки за вечерю, хлопець почав роздумувати про життя.
Завдяки довгому лікарняному, його темні, згаслі очі були не такими червоними від недосипу, як звичайно, а русяве волосся, стали частіше бачити шампунь. Однак величезний жовтий синець навколо очисниці, що тріснула, все ще займав півобличчя і тільки почав бліднути, не додаючи йому привабливості. Мабуть, йому варто поки утриматися від перших побачень. Думка про побачення нагадала йому про Женю. Він був його напарником останні три місяці, та другом. Було помітно, що чоловіки з першого ж дня дуже добре потоваришували й зрозуміли один одного.
— Цікавий все ж таки він хлопець, цей Янович, — накручуючи локшину на виделку і дивлячись на спільну фотографію з Женею, сказав Суббота, — Дуже цікавий…
Через певний час, з трапезою було покінчено, а брудний посуд був вдало помит. Чоловік подався до вітальні.
На першому поверсі було не кілька кімнат, а одна велика студія: книжкові стелажі, їдальня поєднана з вітальнею, розмістилася біля маленької кухоньки та барної стійки. У приміщенні було два мансардні вікна та одне торцеве. А на другому поверсі розташовувався його кабінет, спальня, гардеробна та ванна кімната з джакузі. За сьогоднішніми мірками йому навіть не доводилося мріяти купити таку квартиру, і він дуже хотів зберегти її.
Чоловік вмостився на чорний шкіряний диван. Спартак узяв медичну бульбашку з тумбочки, що стоїть поруч, витяг з акуратного саф'янового чохла шприц, довгими білими нервовими пальцями прилаштував тонку голку і підкотив рукав на лівій руці. Якийсь час він задумливо дивився на своє мускулисте передпліччя, густо вкрите татуюваннями й крихітними слідами від колишніх уколів, потім увів голку у вену, натиснув на маленький поршень і з довгим задоволеним зітханням відкинувся на спинку дивана.
Його величезний талант, бездоганні манери та інші численні переваги, з якими люди були знайомі з чуток, змушували людей відчувати невпевненість у собі та відбивали бажання вступати з ним у суперечку. Мобільник Субботи задзвонив. Він відірвався від старої, набраної готичним шрифтом книги та мляво потягнувся за телефоном.
— У мене немає на вас часу, я зайнятий кокаїном, семи відсотковим... розчином
Сказав Спартак, дивлячись на виклик, а потім відключив телефон.
— Вже пізно, треба трохи попрацювати
Чоловік в окулярах і в чорному одязі попрямував у бік люка. У його будинку знаходилося досить велике підвальне приміщення.
Відкривши важку, металеву поверхню, чоловік почав спускатися сходами вниз. У довгому коридорі було темно, і навіть з увімкненим ліхтариком він бачив не далі, ніж на п'ять метрів попереду себе. З ліхтариком в одній руці й пістолетом в іншій, він поступово просувався далі. Стінки в коридорі були вимащені якоюсь темною рідиною і в повітрі був важкий запах креотозу. Зрештою він дістався до дверей у підвалі. Спартак штовхнув одну з дверей і ступив на першу скрипучу сходинку. Там було ще темніше, ніж у коридорі. Повільно спускаючись, він увійшов до приміщення. Ця кімната була облаштована під якусь лабораторію або навіть кімнату для розтинів.
— Фу, це тіло віддає вже трупиною, треба позбутися його, — включаючи світло, сказав Суббота.
Посеред кімнати стояв великий хірургічний стіл, на якому лежало тіло молодого хлопця, а над ним були розташовані хірургічні світильники. Його нутрощі були вивалені назовні, а шкіра на обличчі була відокремлена. У кімнаті стояв страшний запах крові та трупний сморід
— Ти так і не приніс мені жодної користі, — надягаючи на руки чорні медичні рукавички, сказав чоловік
Після вирізки шматочка тканини тіла, Субота негайно занурив його у фіксатор, а саме у формалін. Об'єм фіксатора повинен перевищувати обсяг фіксованого матеріалу в 10-20 разів, через те, що тканинна рідина може суттєво змінити концентрацію фіксатора. Якщо колір фіксатора змінюється після занурення в нього шматочків тканини, фіксатор необхідно негайно змінити.
Для фіксації краще використовувати місткості з широким горлом, тому чоловік використовує великі місткості для зберігання різних частин тіла та органів, щоб не виникло проблем із вилученням фіксованого матеріалу. Рівномірність фіксації деяких пухких тканин, наприклад легеневої, досягається приміщенням на дно банки, а поверх них — прокладки з шару марлі чи вати.
Все попереднє життя Субботи, здавалося, готувало його до нинішньої ролі. Серед його прабатьків були грузини, румуни та альзасці, включаючи бабусю циганських кровей, яка розповіла йому легенди про вампірів і чаклунів зі своєї рідної Трансільванії. Було багато різних професій. З п'яти років юний Спартак зачитувався такими журналами, на кшталт "Все про тіло", "Мова психології", "Розтин". Попри те, що він відрізнявся від інших дітей, вони завжди обирали його лідером на маршах та маневрах, граючи у війну.
З дитинства охоплений пристрастю до психології та медицини, Спартак не був задоволений збудженням від простого вивчення та прочитання матеріалу у книгах. У віці 10 років він сам навчився розкривати тіла дрібних комах. Це вміння знадобилося йому у завданні іспитів та в майбутньому. Але згодом йому стало не вистачати цього, тож зараз він тут. Пише книги про вбивць, розкриває тіла та лікує своїх пацієнтів.
Психопат – психолог виходить.