Глава 1 Даміан
"Перше вересня- день знань..." , и бла-бла-бла. Ліза вимкнула радіо на телефоні, взагалі мабуть Ліза єдина хто з її знайомих слухає радіо, обкрутивши навушники на телефон- запхала в рюкзак. Поряд йшла Поля, молодша сестра, вона про щось говорила з мамою.
- О, вже й апаратуру ввімкнули!- вигукнула Поля.
- Цікаво, знову буде якась ахінея, як на "останній дзвоник"?- вирішила долучитись до розмови Ліза.
Мама розсміялась - Чого? Було смішно коли хлопці повибігали в дівчачих сукнях і почали танцювати.
Вони йшли та реготали. Коли дійшли до воріт і збирались заходити на територію школи, Лізу мало не знесла вчителька історії, а та пані не маленьких розмірів, і якщо б Ліза не відскочила в той момент, та кулька її б затоптала.
- Ця коза взагалі тю-тю?- сказала мама, дивлячись вчительці в слід.
- Цікаво скільки собак захворіло на сказ за літо?- посміхаючись промовила Поля.
- Кілька сотень, якщо не менше.- засміялася Ліза, і додала- Гаразд, пішли, а то вже починається цирк, клоуни виходять на арену.
Лінійку проводили на стадіоні, зробили розмітку крейдою, і кожен клас мав свою територію. Ліза перейшла в десятий клас, а його територія була дуже близько до апаратури, ближче лише одинадцятий клас, під самими колонками. Ліза підійшла до свого класу і перше, що побачила то були Катька з Машкою, принцеси класу та леді "лізу у всі дірки", ці красуні і у самоврядуванні, і на всі конкурси,а ще й Катька староста класу, а Машка її зам. І ці дві корови тільки угледіли Лізу почали сміятись і кепкувати.
Ліза не була фешен моделю,а звичайною, симпатичною дівчинкою. Волося мала довге, аж нижче попереку, світле і трохи рудувате. Очі були сіро-блакитні як хмари в небі. Ліза була мініатюрна, не високого зросту і тому ні хто не вірив, що їй сімнадцять, їй давали тринадцять або чотирнадцять років. Лізини однокласниці бачили в її вигляді багато недоліків і починали "жаліти" словами типу "...та тобі сигарети ж не продадуть...та ти як малолітка виглядаєш, до тебе хлопці бояться підійти...". Ліза не слухала дівчат, вона не курила, а хлопці в Лізі бачили хорошу подругу, та й вона в них бачила друзів.
Роздуми прервав чийсь голос,це точно був хлопець могла закластися. Ліза обернулась і побачила високого, мабуть на голови півтори -дві вищого за неї, симпатичного хлопця.
- Привіт, мене звати Даміан.