Зустріч
Вийшовши на вулицю, Мей попрямувала в парк біля школи, він був буквально в кілометрі від дому її батьків, їти було десь хвилин п'ятнадцять. Весь цей час дівчина була схвильована перед зустрічю. А що як що Конан і є таємним шанувальником, а якщо це все таки вона? і вона зненавидить її через відказ? це все було дуже тяжко, тому Мей вирішила не думати за це.
Зайшовши в парк, дівчина стала очима шукати Конан. Між декількома деревами можна було замітити дівчину схожу на Конан, тому Мей пішла як раз туди.
- О Привіт! - радісно вимовила Конан, піднімаючись з лавочки та підходячи до Мей, щоб обійняти
- Привіт - обнімаючи у відповідь сказала Мей
- Ну так що, куди йдемо? -
- Я пропоную піти до мене на квартиру, я маю забрати косметику, для завтряшньої зйомки -
- Вау!!! круто, мені тепер дуже цікаво що за зйомка? -
- Танець, ми ще з Саске будемо виступати в школі на день всіх закоханих, 14 лютого, в вівторок -
- Клас, з нетерпінням чекаю - з посмішкою сказала Конан
Продовжуючи розмову про всяке, про школу, про плани на весняні канікули, про хоббі, за творчість і багато іншого. Дійшовши до під'їзду Мей вони піднялися на другий поверх, де знаходилася кваритира дівчини, но там їх чекав несподіваний сюрприз.
- Мей, а що це таке? - підходячи до квартири Мей та показуючи на дивну коробку, здивувалася Конан
- Знову... - беручи коробку в руки та відкривши двері, зітхнула Мей
- Що знову? -
- Ходімо в середину, я там все тобі поясню -
" Конан, я сподіваюся що це не ти... якщо це ти, то зараз самий найкращий момент сказати мені все прямо, хоча хто знає які там плани в таємного шанувальника... "
Зайшовши всередину Мей в слух сказала - Ого, а тут теплише стало, мабуть бабуля Дайоні з двадцять третьої квартири нажалілася і нам опалення підкрутили -
- Мей, так що це таке? - показал пальцем Конан
-Ех, йдемо на кухню об'ясню -
Роздягнувшись, та закривши вхідні двері, дівчата пішли на кухню-студію, де Мей поставила коробку на стіл та пішла ставити чайник на чай, а Конан сіла за барну стійку.
- тобі який чай, є жасмін, якийсь з м'ятою, та з імберем та лимоном - зазирнувши в навісню шафку запропонувала Мей.
- хмм... давай імбир та лимон -
Поставивши чайник та два пакетика з чайом по кружках дівчина почала розказ.
- Цей подарунок подарувала людина яку я знаю як " таємний шанувальник " ці трішки засушені квіти, біля яких ти сидиш, це також його подарунок - сказала Мей перевівши погляд у вікно.
- Нічого собі, а з якою метою він це все робить? -
- З цілью зізнатися мені в коханні мабуть, я і сама докінця не розумію його мотиви, біля квітів лежить записка можеш прочитати - буркнула Мей, обертаючись до чайника та заливаючи кип'ятком чай та ставлячи чашку перед Конан, яка читала записку.
- Написано досить... ну я незнаю як пояснити, написано так ніби людина мала якусь роботу з текстами в робочому сенсі, люди які не писали нічого в творчому плані для себе цього не замітять-
- Що ти маєш на увазі? -
- Ця людина мабуть, пише вірші, твори або якісь розкази чи ще щось -
" Була б Конан таємним шанувальником, вона б не викривала цього, або вона розказуючи це відводячи від себе підозри, я не хочу питати на пряму... "
- А в нас школі, є хтось такий, який має справу з текстами? -
- Ну незнаю, музиканти, є ще одна дівчинка яка пише так, але це не її почерк -
" Почерк точно! тільки як дізнатися як вигладає почерк Конан? але тут може бути таке що писати могла одна людина, а зміст листу інша "
- Чесно, я думаю ця людина скоро вийде з тіні, якщо ця людина тебе кохає, вона не буде довго грати з тобою кішки-мишки, признається, а потім ти вирішиш, відмовити її або йому або погодитися - відпиваючи трохи чаю сказала Конан
- Ти права, так і є, він або вона нічого толком то і не доб'ється, якщо буде дальше так себе поводитися -
Дальше дівчата перевели розмову, та продовжували говорити на різні теми. Допивши чай на вулиці вже було темно, приблизно година це 16:55, Тому Мей пішла в свою кімнату за тим чим вона сюда і прийшла, а іменно за косметикою. Тональний крем, консиллер, пудра для обличчя, олівець для очей, тіні в чорних та сірих тонах, гель для брів, олівець для брів, туш, матова помада коричнево-рожевоєго відтінку і такий самий олівець це все було потрібно для макіяжу на завтрашню зйомку. Склавши все в косметичку, Мей пішла разом із Конан пішла у прихожу з вішалкою для курток та полицею для взуття в чорних тонах, а також там весіло дзеркало в весь ріст.
- давай зробимо фото? - запропонувала Конан стоячи напроти зеркала
- Давай - поклавши косметичку в сумку та підійшовши до Конан сказала Мей
Діставши телефон із кишені Конан стала фотографувати їх зоображення в зеркамі, фотографії були прикольними, що Конан обіцяла виставити їх в сторіс.
Зібравшись вони вийшли на вулицю, де падав лахматий сніг, тому вони вирішили прогулятися ще кількома кварталами до школи де вони і розійшлися
- Папа - обійнявши Конан сказала Мей - Дякую, за прекрасну компанію! -
- Папа! зустрінемося ще якось! - голосно сказала Конан та пішла в сторону свого дому.
Повернувшись додому, Мей пішла на кухню, подивитися чи нема чогось поїсти. Мами на кухні не було, мабуть вона була на другому поверсі, працювала за комп'ютером.
Млинці, суп, ковбаса, сир, овочі, масло це все лежало в холодильнику , вибір впавна суп з бутербродом з сиром та маслом. Поставивши на плитку суп, Мей прийнялася різати хліб і сир та намазувати хліб маслом. Суп на розігрівся досить швидко, тому дівчина прийнялася їсти його паралельно дивлячись сторіс в інстаграмі. Все по стандартно, милі сторіс від парочок, та різні історії шкільних знайомих Мей, но також були і цікаві історії, історія Конан з відміченою Мей, тому вона репоснула до себе в сторіс та історія Дея. Історія Дейдари з грою на гітарі та його співом, його голос просто заворожуючим... він був глибоким, привабливим та зворушливий через текст пісні
- Не ховай очей блакитний промінь, Заспівай мені в останній раз. Пісню ту візьму собі на спомин, Пісня буде поміж нас! Бо твій голос, бо твій голос - щедра повінь, Я мов колос, зелен-колос нею повен. Жовтий лист спаде і виросте зелений, А ти в пісні будеш завжди біля мене. - так і співалося в пісні, це пісня була зворишливою для Мей, а в поєдненні з голосом Дея, зовсім неймовірною, вона б молга слухати його вічно, як він щось говорить, співає чи просто читає. Вона слухала його знову і знову до поки їй не прийшло нове повідомлення, відповідь на історію з танцем, на здивуванням це було від самого Дея
Дейдара: Ого круто!, ти вже здорова?
Дихання стало трішки частішим, серце забилося, як і всі рази коли він дзвонив до неї, але вона старалася не подавати виду тоді, як і зараз тільки проступила легка усмішка.
Ну напевно, раз гуляти ходжу азазхаза
Дейдара: це добре, з нетерпінням чекаю завтрашнього дня)
Та його і сама чекаю, до речі мені сподобалася пісня яку ти виклав в сторіс в своєму виконанні, вона круто поєдналася з твоїм глибоким голосом ахаахха
Дейдара:ох... радий що тобі сподобалося)
Мей продовжувала їсти суп та переписуватися з Дейом, вони ще переписувалися довго, за плани на завтра, за весінні канікули та багато чого, аж до самої ночі. Весь цей час вона усміхалася в всі тридцять два, навіть мати яка зайшла до неї в кімнату замітила це і відпустила пару жартів що Мей пишуть "женіхи" . Переписувалося вони до поки на годиннику не стукнуло 00:00, і тоді вжк обоє завершили розмови та вирішили лягати спати, що завтра бодро піти на зйомку о другій дня.