Спортзал
Вийшовши з кабінету Мей та Хіната продовжили розмовляти на побутові теми та говорили за плани на весняні канікули під час цього вони спустилися на перший поверх та пішли в переодягальню. Яка була заставлена кольоровими шафчиками з металу або подоби металу з білими стінами та деревяними лавочками в центрі
- О яка неочікувана зустріч хахахах - сказала дівчина з короткою стрижкою та не зовсім акуратно вкладеним волоссям, а саме волосся було чорного кольору, худорлявою структурою тіла, та трохи вищою за саму Мей, вона була удягнена у сині спортивні оверсайз штани та сірий топ з наушниками на шиї, права брова з збритою смужкою, природні губи, які при усмішці ставали майже непомітними та карі очі що виглядали досі невинні для такої особи як Куроцучі.
- О ти тут, я думала ти вже в спорт залі - сказала Мей обійнявши її в знак привітання
- Привітик - сказала дівчина яка сиділа на лавочці з довгим каштановим волоссям, шоколадними очима, а під правим оком була родимка яка була досить замінтною, мініатюрненький носик, пухленькі щочки, губи накрашені ледви помітною персиковою помадою, з худими руками та туловищем та з пухлими ляшками, одягнена в костюм який складається з світшота та сірі спортивні штани, це була Ізумі
- Привіт - обійнявши сказала Мей
- Чому ви ще досі тут, а не в спортзалі? - спитала Мей переставши обнімати Ізумі сівши поряд
- Ми махали там стояти, там просто стоять і слухають Гай-сенсея про правила безпеки на уроці, які він говорить на початку уроку - відповіла Ізумі
- Він не міняється хах - сказала Хіната
- О Хіната, ти тут? я не помітила, вибач - підійшовши до Хінати та взявши за плече сказала Куроцучі
- Та нічого Куроцучі, різне буває - соромязливо відповіла Хіната, та почала переодягатися та червоніти
- Хіната не соромся, нічо тут такого немає -
Хіната нічого не відповіла, та стала скоріше переодягатися, та худко вийшла з словами
- Мей, я буду в спортзалі -
- Хіната завжди такою була? - спитала Ізумі
- Та скільки я себе пам'ятаю, хоча в цьому її фішка, по її сором'язливому голосі ти зразу її впізнаєш - сказала Мей, та прийнялася знімати колготки
- Дорееечі, що ми маємо обсудити в кафе? - поцікавилася Куроцучі
- Скажу в кафе - відкинувши колготки в сторону сказала Мей
- Я помру до того часу -
- А якої хоть теми це стосується? чи кого? - запитала Ізумі
- Ах... Дея... -
- ЩО - викрикнула Куроцучі
- Та тихо ти - цикнула Мей
- Блять, мені тепер тоже цікаво - з зацікавленістю сказала Ізумі
- А зараз не можеш сказати, поки будеш переодягатися? ми одні в переодягальні - сказала Ізумі
- Хм... добре, ну ви бачили вчорашню історію Дейдари? - знімаючи кардиган та сорочку сказала Мей
- Так - в один голос сказали Ізумі і Куроцучі
- Ну так от, я не розумію що я відчуваю до нього, типу шаленої закоханості не має, але якісь почуття є - скинуши спідницю сказала Мей
- Тааак я ж правильне де що зрозуміла)? - посмішкою сказал Куроцучі
- Так... - прикривши почервнонівше лице білою футболкою яку вона одягла сказала Мей
- Ладно я тож таке робила, коли ми з Шисуі не зустрічалися - сказала Куроцучі
- Чекай про шо ти подумала, я щось не вдупляю - з нерозумінням в очах сказала Ізумі
- Та, мастурбувала вона на його пресс -
- Ааа, я тоже таке робила, Ітачі навіть за то знає, я йому казала ахахха - сказала Ізумі
- Ви не розумієте, ви в стосунках, а ми ні, ми просто друзі і мені соромно перед ним тепер, а таємний шанувальник? якщо я закохаюся що буде з ним? - одягаючи спортивні штани сказала Мей
- не си, ми не сучки, йому не скажем, та й я думаю спочатку оприділитися з почуттями до Дея, а там вже порішаєм -
- Дзвінок! всьо йдем - сказала Ізумі піднімаючись з лавочки
Куроцучі вхопила сіре зіп худі та одягнула його, Мей зав'язала шнурки на кросівках та акуратно поскладала весь одяг в пакет та поставила в один з шкафчиків. Вийшовши з роздігалки вони вийшли біля кабінету спортзалу поскільки вони були близько, це було досить зручно.
Зал був просторий, світлий та теплий від батарей, підлога була дерев'яною та глянцевою від лаку з білими розмітками для гри в волейбол, посередині була сітка для волейболу, кладовка з м'ячами та різними штучками, дерев'яні сходинки на яких можна було сидіти та стіни білого кольору. Мей зразу замітила Ітачі, Шисуі і Ітачі які стояли біля сітки з м'ячем, та щось говорили, Ітачі помахав їм, але підійти не встиг, Гай-сенсей вже строїв всіх у шеренгу по зросту, Мей і Куроцучі стояли один біля одного, поскільки були майже одного зросту, Мей метер сімдесять, а Куроцучі метер сімдесять два, на самому початку стояв Шисуі метер вісімдесять п'ять, після нього Ітачі і Дей метер вісімдесят та сімдесять дев'ять, потім ще якісь хлопці Мей їх не знала, Саске стояв біля Куроцучі, дальше Іно, Сакура та решта
- І так юнаки, сьогоднішній урок нічим не буде відрізнятися від інших! - кричав на весь зал Гай-сенсей - тому починаємо розминку! -
Всі вже вставали в круг як зазвичай, як тут в Зал зайшов чоловік високий чоловік середніх літ з світлою шкірою, біле волосся стирчало в різні сторони та було зав'язано в низькому хвості, в сорочці на довгий рукав та класичних темно-синіх штанах, це був Джирайа-сенсей зауч який ще паралельно був вчителем літератури, всі учні були впевнені що в них з Тсунаде-сенсей був роман, вона є вчителька біології та анатомії, їх не раз заставали разом поза школою, та в шкільній їдальні вони досить мило говорили.
- Гай-сан! вас деректор кличе! казав це терміново - вигукнув він
- Угу, Так ви робите розтяжку, а потім охочі граєте в волейбол м'яч, головний Шисуі - тикнувши пальцем в учнів сказав Гай і пішов до виходу залу
Учні лишилися самі, звісно ніхто розяжку і не хотів робити, тому всі займалися своїми справами. Мей, Ізумі та Куроцучі просто стояли.
- Привіт дівчат - сказав Шисуі разом з Ітачі та Дейдарою та підійшов до Куроцучі та обійняв її за плечі
" блять, ось він як не згоріти з сорому, він не знає, він не знає, він не знає " в думках тримала Мей
- Мей ти тут? тебе щось турбує? - сказав Дей нагнувшись максимально близько до її лиця
- А? так просто задумалася - відвівши погляд та за секунду продовжила дивитися йому в очі з всіє в певністю яка в неї була на той момент
" звісно турбує мене турбуєш ти ,чорт не дивися на мене своїми прекрасними голубими очима, якого він ще досі на мене таращиться "
Дей уважно дивився на лице Мей не відриваючи погляд, Ітачі і Куроцучі виришіли проігнорувати їх та говорити за студію та музику, а от Ізумі дивилася на це все так ніби вони от от поцілуються,
- Родинки, давно я їх не бачив, можливо останній раз в років сім тому хах - сказав Дей та тикнув в одну із них пальцем і встав лицем до інших - що ж, пропоную пограти в волейбол, Я, Шисуі і Ізумі, проти Мей, Куроцучі і Ітачі? інші так бажанням не горять, чи ви боєтесь програти? - з самовпевненою посмішкою проговорив він
- Я згідна, надру тобі сраку самовпевнений вилупок - сказала Куроцучі
- хах я подивлюся на це -
- Я згідна, граєм - сказала Мей
Шисуі і Ізумі нічого не залишилося як просто погодитися