Пацієнти
Софія прокинулася від віддаленого стукоту. Він був рівним, як метроном: тук… тук… тук. Вона піднялася, визирнула у вікно, але там було лише озеро — нерухоме, мов застигле чорнило.
Напевно, ремонтні роботи, подумала вона, хоча підсвідомо знала — у таку погоду ніхто нічого не ремонтує.
У коридорі її зустрів Аркадій.
— Сьогодні проведу вам екскурсію. Познайомитеся з кількома пацієнтами, яких будете вести.
Вони зайшли в кімнату з білими стінами та єдиним вікном, яке виходило на сірий обрій. На підлозі, прямо під вікном, сиділа дівчина років двадцяти. Її волосся було мокре, ніби вона щойно вийшла з води.
— Це Ліза, — сказав Аркадій. — Вона відмовляється залишати кімнату.
— Бо лід провалиться, — раптом промовила Ліза, не підводячи голови. Її голос був рівний і тихий, але в ньому було щось гнітюче. — Якщо вийду, вони зможуть дістатися до мене.
— Хто “вони”? — обережно спитала Софія.
Ліза нарешті підняла погляд. Її зіниці були розширені, а в кутиках очей — крихітні інеєві крупинки.
— Ті, хто під кригою.
Софія відчула, як шкіра на руках пішла мурашками.
---
Далі вони зайшли в іншу палату. Стіну над ліжком вкривали хаотичні малюнки чорним олівцем. Сотні однакових постатей — високих, худих, з неприродно довгими руками, що торкалися землі.
— Це Марко, — промовив Аркадій. — Він малює лише одну фігуру, з дня на день.
— Це не одна фігура, — перебив Марко, не відриваючись від аркуша. — Вони всі різні. Просто… вони дивляться на вас однаково.
Він підняв малюнок і простягнув Софії. Очі намальованої постаті були чорними плямами, але дивилися так, ніби щось у них рухалося.
---
Останнім був старий з порожніми очними ямками. Він сидів у кріслі біля батареї й усміхався так, наче бачив її.
— Це Сава Петрович, — тихо сказав Аркадій. — Втратив зір двадцять років тому.
— Але я все одно бачу, — озвався старий. — У снах. Там не треба очей, щоб бачити.
— І що ви бачите? — спитала Софія.
Він нахилив голову й прошепотів:
— Лід. І як він тріскається під вами.
Софія вдихнула глибше, намагаючись не подати виду, що їй стало холодно навіть у теплому приміщенні.
---
Ввечері, повертаючись у свою кімнату, вона помітила тонку смугу води, що тягнулася від дверей Лізи до її власних.
Вона провела пальцем — вода була крижана.