Частина 9.
Як тільки закрилися двері за Сіоном ,в кабінет увійшов Рен.
-Міг не підслуховувати, а одразу ж увійти, ти ж знаєш від тебе в мене немає секретів.
-Я не можу бачити, як цей пес на тебе дивиться закоханими очима.
-Ти все придумав ,він просто віданий мені пес, як ти його назвав. Да і невже ти мене ревнуєш, а сам, що мені недавно говорив?
-Да ревную, -я здивовано поглянула на нього, -не дивуйся, він весь час дивиться на тебе такими очима, наче ти належиш йому. Хоч він немає на це права ,ти моя.
-Рен це вже занадто, я точно знаю, що не можу йому подобатися.
-Юкі, ти недооцінюєш свою красу. Ти прекрасна.
-Звичайно ,для тебе. Тож годі про це, краще займемося справами. Ти приніс?
-Приніс ,ось тримай.
-Так подивимося. Слава богам, цей король іще не втратив глузду і уклав угоду. Хоча, я би зробила її краще.
-Звичайно би зробила ,бо це ти. Та я сумніваюся якби ти знала про цей договір, то допустила би його.
-В цьому ти правий. Та перейдем до деталів. З усього цього виходить ,після одруження ти отримаєш міліон золотом ,парочку дорогоцінних побрякушок ,частину північних земель з рудниками і як говорив батько гарну мордашку з грудьми четвертого роміру. Одразу кажу, частина грошей перекриє витрати на весілля, решта на потреби держави. Прикраси перевисти в гроші ми не зможемо, бо це сімейні дорогоцінності. А щодо рудників, про них іще нічого не відомо, може вони вже вичерпали себе. Сумніваюся щоб хтось безкоштовно, навіть у придане віддав те, що приносить дохід. Отже з цього виходить, що ти отримаєш лиш мордашку з груддю.
-Виходить, що нічого.
-Чому нічого ,а якже мор...
-Я ж сказав нічого.
-Добре, нічого так нічого. Якщо з цим вирішили, тоді за роботу, справ просто безліч. Що?
-Я просто зрозумів, що зараз потрібно.
-І що ж?
-Відпочинок, ми давно не влаштовували собі вихідного. А сьогодні щей ярмарка в місті ,ми з тобою давно хотіли піти на неї.
-Ну добре ти їди, а я займуся...
-Е ні, без тебе нікуди не піду. Тобі відпочинок потрібен навіть більше ніж мені. В тебе очі вже червоні від папер. Тож давай переодягайся і пішли.
***
Отак брат вирвав мене з замку до міста. Як же все таки тут приємно. Як тільки виходжу за ворота замку, переодягнена в цей одяг, відчуваю себе вільною від усіх проблем і забот замку. Це неймовірне відчуття. Та якби мені запропонували поміняти все місцями і бути простою містянкою, я би не погодилася. Занадто я люблю владу, напевно це в нас в крові. Я приклала безліч зусиль, щоб здобути її і не віддам її нікому.
-Юкі?
-Що?
-Я питаю, чи не хочеш яблука в карамелі.
-Звичайно хочу, а іще льодяник ,печево, пончика в пудрі еклера, тістичко і...
-Поняв ,поняв. Давай поки, що яблуко ,а потім зайдем в кондитерські ,а то, як зараз все це купим, тебе не відірвеш.
-Тоді і гарячий шоколад замовимо.
-Добре.
Все ж таки ,коли їсиш солодощі ,все навколо здається кращим і актори ,і циркачі ,і музиканти.
Ярмарок такий шумний і пахучий, з різних кутків різний запах, приємні і не дуже ,весь цей клубок просто збиває з ніг і водночас створює неповторну, свою, особливу атмосферу.
Напевно це вона винна в тому, що я творила ,мені буде соромно іще довго і пам'ятатиму я це до кінця свого життя.
Після солодкого хотілося жахливо пити, а Рен відійшов до одного з продавців зброї, тож це надовго, от я і купила в вуличного продавця келих з напоєм ,а що, в нього всі купляли, і дівчата теж , от я і вирішила ,що це не алкоголь. Та ,що це не так ,я дізналася тільки коли випила його. Ну а потім, потім було уже байдуже, музика так і манила, от і я піддалася веселому настрою всіх навколо і теж пустилася в пляс і навіть, коли мене знайшов брат, не зупинилася, навпаки втягнула в танець. Решта вечора для мене змішалося в череду музики, сміху, веселощів, пам'ятаю, що пила іще не раз, з братом і їла солодощі, а останім і найяскравішим спогадом було те,як ми стояли з братом держачись за руку і дивилися на небо. В якому спалахували різнокольорові вогні феєрверків і я чомусь плакала ,від щастя і було так приємно на душі , як ніколи раніше до цього. Здавалося, що в цілому світі тільки ми одні і вогні феєрверків, що розвіювали темряву, та скоро і вони погасли і нас огорнула темрява. Та вона не була страшною чи колючою. Ні, вона була м'яка і приємна, як обійми брата.
***
-О боги, чому мене так болить голова.
-Можливо тому, що ти вчора забагато випила,-брат протягнув мені келих і я схвативши його, одразу осушила.
-Дякую.
-Нема за, що тобі краще іще поспати, а я займуся справами.
-Ти правий я краще іще посплю.
І справді після того, як я випила те, що було в келиху в роті пропав жахливий присмак, та голова все таки розривалася і я не змогла би зараз чимось зайнятися. Тож найкращим виходом буде просто поспати.
Проснулася я аж після обіда. Рен був у кімнаті, він сидів у кріслі і читав.
-Сніданок ,хоча ні, вже обід на столі.
-О Боги! Як же мені погано. Не розумію ,як король може щодня напиватися. І до речі ти чому такий бадьорий, ти ж вчора випив більше за мене.
-Після тої попойки з Бароним, ця порція, яку я вчора випив -ніщо. З королем те саме, він вже привик. Це ти в нас новенька в цій справі.
-Не смійся. Це ти в усьому винний. Чому вчора не зупинив мене, а дозволив і далі пити.
-А навіщо?
-Як навщо, я ж таке вчора витворяли. Дурень.
-Нічого аж такого жахливого, ти нетворила, на ярмарках так завжди. Тож зупиняти тебе я не бачив потреби. Ти була така весела, вільна від проблем, ніби знову стала живою, а не тою строгою дамою, що думає лиш про справи.
-Та все таки ,така поведінка не личить ко...
-Не личить королеві. Я знаю, та сумніваюся, що хтось там, тебе знає в лице. Ну, не дуйся, тобі це не личить. Ми ж збиралися з тобою відпочити, от і відпочила, -сказав Рен і усміхнувся.
-Добряче відпочила, -і усміхнулася у відповідь. -І до речі, вибач для тебе ця новина була шоком, а я замість того, щоб тебе підтримати, одразу заговорила про справи. А тобі було потрібно зовсім не це. І єдиним плюсом вчорашньої прогулянки є те, що ти усміхнувся. А це означає, що тобі полегшало.
-Тобі не треба вибачатися ,тоді мені був потрібен тверезий розум, а не заспокоєння, інакше я би розгубився і не знав ,що робити. А ти не розгубилася і почала вирішувати мої проблеми ,хоч це мав зробити я. Тож я дуже радий,що вчора зі мною була саме ти ,коли я дізнався цю новину.
-Рен ти ж знаєш, не існує твоїх і моїх проблем ,а тільки наші. Тож якщо не зможеш ти, то допоможу я і навпаки.
***
Залишок дня ми провели в мене в ліжку, пожираючи солодощі і розмовляючи про все на світі. Напевно потрібно хоч іноді побути просто дітьми ,а не повелителями.