КИЇВ МІЙ
Як тебе не любити, Києве мій!
У вагоні метро намалюю на склі,
Бо не вистачить стін для малюнків душі,
Щоб тобі показать, як тебе я любив.
На зупинках твоїх - тихий час мій живе,
У салоні авто про себе щось живе.
По канапці та йшов я Алеями Сил.
Бачив очі твої у віршах, в стінах - біль.
Як колись, я ходів на Майдан, де слова
Проливали як кров незабутні тіла.
Як свободу горами історій спіткав.
Про буття, як дідусь, лиш мені розказав.
Як тебе не любить, місто зустрічі - мить.
Тих історій твоїх злим водам не замить.
Либідська за своїх і Хрещатик за них -
Я тебе з різних мов зрозуміти зумів.
Перемог не згасить, хоч звитяга то сум.
На могилах зплетуть з всіх героїв косу.
Не забудуть, ми всі тут є "Родіна-Мать".
Батьківщина як кум, як донька, добрий зять.
У церквах на усіх вистачає свічок.
Академіків розум для малих діточок.
Кому зброя, хто скейт - у культурі гуртом.
Розповім як в країні всім добре разом.