Рідний дім
Мей після розмови зразу же стала збиратися. Її образ складався з класичних білих штанів прямого фасону та білого светру з червоними коміром иа манжетами на рукавах по-верх вона одягла куртку темно сірого кольору та берци.
" шапка... не думаю що буде так холодно лишу її" подумала Мей та лишила її
- І так котики я пішла буду через дві три годинки - відкривши двері вимовила дівчина
" надіюся ми помиримося вже врешті решт і вони признають свою вину " це були останні думки Мей перед тим як вона одягла наушники та вирушила до батьківського дому.
Вони проходила повз багато поверхівки, парки, різні забігайлівки, маленькі вулички вкриті снігом та школу в якій вчиться . Дім батьків був в чотирях кварталах від дому в кварталі з особистими домами, де проходило дитинство дівчини.
А ось і він, рідний дім. Мей зняла наушники та постукала в двері, через хвилину двері відчинила красива жіночка тридцяти восьми років, доволі не висока, метр шістдесять чотири сантеметра, з густим русявим волоссям яке доходили до лопаток та інтарними очима, в спортивних штанах сірого кольору та блакитній футболці це була мати Мей, Сайто Момо
- донечка привіт - сказала Мама і поцілувала її в щічку - проходь -
- привіт мам -
- знімай верхній одяг та взуття, я поставлю чайник та поговоримо -
Мей нічого не відповіла, роздягнулася та пішла в вітальню на першому поверсі
- Привіт Мей - сказав батько Мей, Сайто Юма, презедент доволі великої компанії графічного дизайну в Японії, високий чоловік, на вигляд сорок років, приблизно метр сімдесят чотири сантиметри, з сірими очими та пару родинками під один з очей, та темно каштановим волоссям, з статурою кримезного чоловіка не в спортивній формі
- Привіт - сухо відповіла дівчина
- що ж сідай Мей - запросивши до столу сказала мама
- Угу, можна скоріше дізнатися що ж послужило причиної того що мене вигнали з дому - з ноткою гніву сказала вона та сіла за стіл
- Мей... можливо в тому що ми без твоєї думки пересилили тебе на квартиру є наша провина, ми не думали що тебе це так образить - видихнув батько
- ти навіть не уявляєш як... було відчуття ніби мене просто вишвирнули з рідного дому, і ніяк це не пояснили, ви все вирішували за мене... але те що ви мене переселили дало деяке уявлення про доросле життя - пригнічено сказала Мей
- золотко... я і подумати не могла... - мама підсілп блище до Мей так обняла її, щиро заплакавши
- мама... - дівчина стала ридати в плече мамі та міцно її обійняла у відповідь
- правда причини були... наша компанія була на грані краху через втручання якудзи*, які вирішили звинуватити нас в тому чому ми не винні, але я і зам-деректор змогли відкупитися від них, твоє пересеслити з дому було необхідно, щоб про тебе не дізналися і не схопили і не стали нас шантажувати твої життям, той день я хотів тобі запропонувати повернутися, тоді і вскрилося що ти образилася на нас - дивлячись в одну точку сказав батько Мей
* якудза - японська мафія *
На кухні повисла тишина, крізь неї можна було почути лише всхлипи Мей
- так ти простиш нас ? -
- так... ви робили це щоб зберегти мені життя, а я... навіть не хотіла слухати виправдання, а попросту вірила що я вам непотрібна - сказала дівчина
- як б ні за що тебе б не вигнав, ти єдина донька в сім'ї, яку ми чекали, ці дев'ять місяців тривали для мене як десять нещасних років - сказав батько з щирокою усмішкою
Мей засміялася витираючи сльози
- ти би знала як сильно він тебе чекав, твій батько одного разу приніс додому чобітки дівчачі, а на той момент ми не знали хто в нас буде, дівчинка чи хлопчик, і з повною серйозністю каже шо в нас буде дівчинка, я звісно думала що ні, но твій батько вгадав ахах - сказала мати з дуже теплим тоном
- я не вгадав, це зв'язок ахахах -
Вся родина за довгий час була у зборі. Вони довго сиділи ділилися подія які сталися за ці півтора роки, на вітальні осіла тепла астмосфера, жаль що її прийшлося розірвати. На годиннику вже давно по дев'ятій вечора
- що ж я йду, на наступних вихідних я ще завітаю -
- Вже темно, давай я тебе підвезу? - запропонував батько
- давай - відповіла Мей
Мей пішла в прихожу, одягатися в курту та взуватися. Батько ж просто накинув куртку та пішов в гараж прогрівати машину від морозу який підступив під вечір.
- доню які плани на весняні канукули? - запитала мама в прихожі перед самим виходом
- ми з Куроцучі, Дейом, Шисуі, Ізумі і Ітачі поїдемо в заміський будиночок Куроцучі, а що таке? -
- та думала може ти захочеш поїхати з нами в Хіросіму відпочити -
- жаль, що я не зможу - з жалістю відповіла Мей - доречі в наступну Неділю ми будем знімати проект біля телевізійної вишки Токіо, хочеш прийти? -
- Оу Так! -
- що ж тоді чекаю -
з гаражу почувся голос батька - Все Мей ходи! -
- Папа, мам якщо що дзвони - обнявши маму промовила Мей
- Папа... жаль що наша зустріч за такий час була така коротка... -
- Не переживай мам, я ще прийду -
Мей пішла в гараж та сіла в машину. Батько швидко довіз доньку, її квартири
- Папа тату - на прощання Мей поцілувала тата в щічку
- Папа! - сказав тато, та поцілував в щоку
---------------------------------------------------------------
хух 820 слів, це було тяжко но я це змогла юху!!! і так я змінила колір волосся Мей з блонду на темний кашатановий колір