Студія
Прокинувшись в пів дес'ятій, Мей нікуди не спішила поскільки сьогодні в неї вихідний, тільки о 16:15 в неї були танці, але про це вона навіть не замислювалася, в неї на першому плані стояла думка про квіти та таємного шанувальника.
Сидівши на ліжку та дивлячись на сіре небо та повз проїзджаючи машини за вікном її думки були тільки в одному запитанні" Хто він або вона?"
та багато додаткових "Чому прямо все не сказав або сказала? Я з тобою спілкувалися в реальному житті? ти хлопець чи дівчина? Як ти покохав, покохала мене ні разу не поговоривши зімною?
Ми з ним знайомі? Можливо це хтось знущається наді мною"
Її думки були битком забиті таємним шанувальником. Вона не могла перестати думати про це, до поки її телефон не задзвонив це була Мама, Мей швидко підняла трубку і промовила
- Ало мам, що таке? - з ноткою строгості в голосі сказала Мей
- Та нічого, просто давно до тебе не дзвонила, тай подумала що ти будеш рада дзвінку... -
- Угу, як там тато? -
- та нічого, все добре не хвилюйся, ліпше розкажи як ти там? -
- я добре -
- я рада за тебе... -
- це все? ти дзвониш до мене та просто мямлиш в трубку, говори ще щось мам, або не дзвони взагалі -
Договорила Мей та скинула трубку, їй було неприємно те що її мати так байдуже ставиться до неї, але зараз вона найменш цим цікавилася, їй був більш цікавий лише таємний шанувальник.
Вставши з ліжка відправилася на кухню готувати сніданок паралельно розмірковуючи про букет, і одразу згадала за Куроцучі, хутко набравши її номер вона стала чекати поки та візьмить трубку.
- Алло - сонним голосом сказала подруга
- Алло, я тобі таке повинна розказати офігієш - з легким захопленням сказала Мей
- а це не може почекати вечора? зараз но 10:00, а ти сама прекрасно знаєш скільки ми працюєм над новою музикою -
- ой... вибач я не думала що ти ще спиш... вибач... -
- та нічого так чи інакше я повинна була скоро вставати заради Шисуі, він повинен до мене на чай прийти -
- та я поняла який ви чай пити будете -
- ей!!!-
- добре, давай зустрінемся в танцювальній студії 16: 05 -
( танцювальна студія та студія звуко запису є в одному будинку)
- звісно, раз в тебе там такі феєричні новини -
- до зустрічі -
- давай -
Скинувши трубку Мей доготувала сніданок, і решту дня вона не находила місця, всі її думки були про цей довбаний букет та лист з дуже епоційним зізнанням в коханні.
15:45 вийшовшм з дому і направилася в студію. На вулицях Токіо були шумно, впринципі як і завжди ввечері. Вулиці були переповнені, закоханими парочками на прогулянці, просто компаніями друзів, мамочками з калясками, но Мей було все рівно на них всіх, в її наушниках грала музика, а думки були переповнені.
Зайшовши в добре знайоме їй приміщення, вона направилася, в переодягальню. Переодягнувшись в велосипедки, спортивний топ та кросівки, а також завязавши низький хвіст з її темного, густого волосся Мей попрямувала в студію, не вспівши зайти вона почула
- Запізнюєшся Сайто Мей!!!!! - крикнула Куроцучі вставаючи з крісла-мішка
- що?.... - Мей глянула на наручний годинник, 16:10 - чорт, я думала я вчасно -
- Привіт - вигукнув хлопець заді Куроцучі
- А? Ітачі? Дейдара? що ви тут робите? -
- Ми зустрілися біля входу в студію, і вирішили чому б нами не прийти до тебе з Куроцучі, Шисуі вирішив залишитися в звуко-записній студії, а поскільки нам ще довго чекати до приходу вчителя - з спокійним лицем сказав старший Учіха
- Привіт, давно не бачилися - сказав Дейдара з винуватимм очима
- Привіт - посміхнувшись сказала Мей
- Так що ти хотіла мені сказати - з великою цікавістю сказала Куроцучі
- Ну я цей... хотіла сказати тільки тобі це... -
- Ми нікому не скажем, ми могила, ми похорон,ми смерть хахахаха - сказав блондин та реготнув
- Так, зуби даю всі, не скажем - сказав Ітачі поклавши руку на серце
Мей оглянула всіх присутніх в студії, вона сіла в крісло- мішок та вирішила все таки почати
-.що ж... розкажу і вам, Сидівши вечіром дома до мене постукали в двері,відчинивши їх я побачила там букет різнобарвних гіпсофіл, також там була записка з признанням в коханні... мені перший раз роблять щось подібне це незвично -
- Ого, та в Нашої Мей появився таємний шанувальник, Ух ти - з великою радістю сказала Куроцучі
- А записка була підписана? - запитав Ітачі
- Ні, при тому з знайомих мені хлопців, ніхто не знає що мої любимі квіти це гіпсофілі, Тільки Куроцучі та Ізумі -
- Дивно. - з серйозним виразом обличчя сказав Дей