Сніг на моєму подвір'ї (авторська пісня)
Колись жило зі мною поруч літо
І крізь паркан виднілись промінці.
У вікна заглядали жовті квіти.
Ходили з сонцем ми рука в руці.
Та завжди безжалісним був час.
І світ перевернувся в якусь мить.
Рука тремтить.
Вже в котрий раз.
Я чую вас,
Мої пташки. Мені вас не зігріть,
Бо на моєму подвір'ї знов сніжить.
Колись ми весело катались у траві.
Пили росу, що ранок окропила.
По небу ще літали журавлі.
А ми з дерев зривали груші спілі.
Та часу все одно. Він просто йде.
І кадр за кадром повз життя біжить.
А совість спить.
І щось мине,
Знов не прийде.
Лиш будуть кулаки у груди бить.
A на моєму подвір'ї знов сніжить.
Як знов згадаю сонця поцілунки,
На серці теплий барабанить дощ.
Були колись яскравими малюнки,
Мальовані на тлі зелених рощ.
Та щось цвіте, а щось зів'яти має.
Сховали хмари пресвяту блакить.
То хай сніжить.
Хай пролітає.
Може розтає
Лід, що знову й знову сонце холодить.
А на моєму подвір'ї знов сніжить.
Колись жило зі мною поруч літо
І крізь паркан виднілись промінці.
У вікна заглядали жовті квіти.
Ходили з сонцем ми…