Авторские стихи и песни

Десь під попелом, під золою
Сплять рядки і не знають покою
Хтось лишив їх в старій шухляді
Вкривши пилом і мглою сирою
В павутиння загорнуті рими
Й досі з хрипом в кімнаті лунають
Та голоси їх змертвіло тихі
В глухій тьмі непочуті тають
Десь під крихтами, під розбитим склом
У чиємусь серці тріщить розлом
На дорогах заплутаних давно забуті
Слова під нерозпущеним крилом
І пісні неопісвані веснами
Неосвячені взором чужим
Тож приречені бути мертвими
Жити в попелі і стати ним
Десь за зимами, за літами довгими
Сотні рим лежать, що печалі сповнені
Пацюками згризені сторінки
Що чекання роками стомлені
Весни, весни, коли ви стліли?
Коли поезії зів'яли липи?
Просто аркуші вічно білі
І віршам не судилось жити.