29
Катря хоч і говорить, і жартує, а, здається, все чогось сумна і неспокійна. Бабуся, сидячи за столом тихенько й величненько, якусь думку собі думала. Тільки Назар пустує та вигадує, та регоче, поблискуючи перед каганцем зубами, а зуби, я ж кажу, як сметана! На того парубка я вже не дивилась.
- А що, пташечко, - питає в мене бабуся, - при молодій панії давненько служиш?
- Яка вона гарна! - закинула молодичка.
- Поможеться, що гарна! - гукнув Назар, - коли дивиться так, що аж молоко кисне!
Бабуся зітхнула важенько:
- Годі тобі, годі, Назаре!
- А наш пан такий звичайний, - заговорила молодичка, - він, мабуть, ізроду нікого не скривдив.
- Дай йому, боже, і пару таку! -промовила бабуся.
- Як то тепереньки нам буде! - смутненько каже молодичка. Зітхнула і задумалась. - Як то буде! - знов тихо вимовляє, дивлячись на мене, начеб випитувала очима.
А я мовчу.
- Буде, як господь дасть, голубко, - каже бабуся.
- Ну, що буде, те й буде, - ми все перебудемо! - гукнув Назар. - А тепер - до галушок берітесь. А ти, Прокопе, чому не йдеш? Пані тобі в око впала?.. Чи, може, ця краля?
Та й моргнув на мене.
- Нехай мені та пані й не сниться! - одмовив парубок, сідаючи проти мене. - Де вона й вродилась така неприязна!
Тоді молодичка до мене:
- Дівчино-серденько! Скажи нам усю щиру правдоньку, як душа до душі...
Та й спинилась. Всі на мене дивляться пильно... І парубок очей з мене не зведе. Якби мені не той парубок, то все б нічого, а при йому соромлюся та червонію, - трохи не заплачу.
- Дівчино! Лиха наша пані молода? - вимовить Катря.
- Недобра! - кажу їй.
- Господи милосердний! - крикнула. - Чуло моє серце, чуло!.. Дитино моя! - кинулась до колиски, схилилась над дитиною: - Чи того ж я сподівалась, йдучи вільна за панського! Вона вже й оком своїм нас пожерла!
Та плаче ж то так, - сльоза сльозу побиває.
- Не такий чорт страшний, як намальований! - каже Назар. - Чого лякатись? Треба перш роздивитись.
А вона плаче, а вона тужить, наче вже й справді її дитину пані своїм оком пожерла.
- Годі, голубко! - вмовляє Катрю бабуся. - Чого нам дуже тривожитись? Хіба над нами нема господа милосердного?
Парубок ані пари з уст; тільки куди я не гляну, усе на його погляд очима спаду.